Але інколи вона звучить так, ніби ти перекладаєш відповідальність за вдячність на Бога. Ніби кажеш: “Нехай Бог думає, як тобі вітдячити”. І з цього часу це Бог має думати, як тобі вітдячити. Може, це й нормально. Хто зна.Потім я згадав про штани. Вихователька в садочку казала, що Марчику потрібні нові зимові штани. Коли вони виходять гратися на сніг, старі промокають. Я відкрив інтернет, порівняв ціни. Дешевше за 1200 гривень знайшов у Decathlon. Це далеко, але пряма гілка метро. Я поїхав.Метро було тепле. Люди в метро були звичайні. У когось пакети. У когось кава. У когось погляд, який ні на кого не дивиться. Я купив штани. Успішна покупка — маленька перемога, яка виглядає смішно, коли згадуєш, що від війни вона не рятує. Але дитині буде сухіше. І цього вже достатньо.Повернувся назад — ніби за графіком мали давати світло. Але світла не було. Я написав у будинковий чат: “Є у нас світло?”Відповіли коротко: “Немає”.І тут приходить те відчуття, яке найгірше. Коли тобі нікуди повертатися. Дім без світла й тепла — це не дім. Це просто кімната з холодними стінами. Повернення додому стає схожим на вихід надвір.Ми подивилися ціни на готелі. Вони зросли. Це навіть зрозуміло: генератори, вода, опалення. Ніхто не приїде туди, де немає базового. Але коли ти дивишся на ціну, ти раптом розумієш, що твій вибір — не вибір. Це просто математична задача без правильного рішення.Ми повернулися додому.Квартира зустріла нас справжнім холодом. Не тим, який “прохолодно”, а тим, який ріже. Воду в батареях спустили вже давно. У нас є два EcoFlow: один маленький — для роутера, інший трохи більший — для телефону й ноутбука. Іноді ми підключаємо до нього кавомашину — як маленьке свято, як доказ, що життя ще вміє бути нормальним хоча б на дві чашки. Але цього разу розрядився і він.Я подумав: може, заряджу внизу, у вахтерки. Там інша лінія, і інколи в них чомусь є світло. Спустився. Попросив. Вона відмовила. Принципово. Сказала, що в неї й так усе зайнято, і розеток немає. Я не сперечався. Люди теж втомлені. Кожен тримає свій маленький “порядок”, бо якщо його віддати — тоді нічого не залишиться.Треба було годувати дитину. Ми повечеряли пластівцями з молоком. Я подумав: слава Богу за тих, хто придумав пластівці. У мирному житті це дрібниця. У воєнному — це порятунок.Ми лягли спати рано. Не тому, що хотілося спати. А тому, що так менше думаєш.Марчик спав у двох штанах і двох кофтах. Під двома ковдрами. І все одно було холодно. Тож ми спали в шапках. Дорослі люди. У своїй квартирі. У столиці. В кінці четвертого року війни.Так минув ще один день.І ти лягаєш, слухаєш тишу, і думаєш тільки одне: хай завтра буде краще. Хай просто буде світло. Хай буде тепло. Хай дитина прокинеться без кашлю. Хай ми знову відчуємо, що дім — це дім, а не пункт тимчасового виживання.Ще один прожитий день російсько-української війни.Ярослав Котилко
Друзі, вітаю вас!З часом до цього Telegram-каналу долучається все більше людей. Щиро дякую кожному з вас за довіру і спільну дорогу.Ідея цього каналу народилася у спілкуванні з моїм другом Віталієм Мікшанським у Вашингтоні.Головний задум блогу - зробити відомою мудрість Бога.Я глибоко переконаний: якщо людина щодня збагачується мудрістю, її життя може змінитися за короткий час - до невпізнанності.У цьому каналі ви знайдете:▪️ роздуми, статті, лекції та семінари про християнську інтелектуальну традицію;▪️ аналіз впливу біблійного світогляду на Церкву й суспільство;▪️ новини та матеріали про розвиток Київського Біблійного Інституту.▪️ новини та матеріали про розвиток служіння капеланства і суспільного лідерства в Полтавській Богословській Семінарії.Час від часу я також публікуватиму інформацію про служіння інтелектуального волонтерства серед військовослужбовців і державних лідерів.📌 Якщо ви вважаєте, що сенси цього блогу принесуть комусь користь - поширте, будь ласка, посилання на цей Telegram-канал у групах або особисто, щоб ваші друзі також могли підписатися.
Друзі, вітаю вас.Цього року для Київського Біблійного Інституту відбулася важлива подія: ми сформували навчальну групу пасторів з Української Церкви Християн Віри Євангельської.Головна мета цієї освітньої програми - підготовка пасторів, які здатні через помісну громаду здійснювати відповідальний і довготривалий вплив на духовну культуру свого регіону.Служителі Київського Біблійного Інституту щиро вдячні комітету Української Церкви Християн Віри Євангельської за підтримку та схвалення навчальної програми «Шлях Пастора».Відео з відкриття програми ви можете переглянути за посиланням.На відкритті програми були присутні: старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Анатолій Козачок, заступник старшого єпископа Віталій Яцюк, єпископ Київського міського об’єднання УЦХВЄ Сергій Вознюк, єпископ Київського обласного об’єднання Сергій Володимирович Озеруга, пастор церкви «Кар’єрна 44» Микола Володимирович Каленик та пастор церкви «Благодать» Андрій Миколайович Мартинов.Радий висловити щиру подяку кожному єпископу і пастору, який благословив студента на навчання. Ваша довіра до КБІ є нашою відповідальністю. Ми продовжуємо своє покликання бути слугами для слуг.Щиро дякуємо церкві «Благодать» та її пастору Андрію Миколайовичу Мартинову за гостинність до наших студентів.Дякую академічному декану КБІ Аллі Василівні Нечипорук та координатору програми Євгену Арешкіну за організацію навчального процесу.Кожен студент у процесі навчання отримуватиме якісну богословську освіту та ефективне наставництво. Ми дякуємо Богові за дар для КБІ мудрих і розумних пасторів — єпископа Ростислава Миколайовича Мураха та пастора Антона Куксу.Друзі, згадайте в молитвах студентів програми «Шлях Пастора». Ми також будемо вдячні вам за всіляку підтримку.Запрошую охочих стати меценатами програми та надати студентам стипендію.Напишіть мені в особисті повідомлення і станьте частиною формування пасторської культури в Україні.
Друзі дякую за ваші коментарі, стосовно відео про розвиток освіти. Врахував ваші зауваження, прошу вибачення кого образив. Не мав цього на меті. Публікую свою відповідь на публічний коментар. Перший мотив, я хочу докричатися до людей. Кожна людина має почути, один із самих страшних гріхів це тупість, дурість. Саме через цей «непомічений» гріх, помирають люди, дуже велика кількість людей. Я був особисто свідком, та знаю людей, які залишили дітей сиротами, через гріх, а це прям гріх тупості. В чому різниця, між незнанням і нерозумністю, або синонімом слова тупий (тільки більш виразливим для сучасності). Незнання це опис людина, яка не володіє знанням в певній сфері житті і при потребі вона готова проявити розумне бажання і отримати недостатню частину знань. Тупий, це людина, яка не має знання, розуміє що вона його немає і не проявляє жодного бажання вчитись. Мене дивує, вражає, викликає ревність, ситуації коли люди хваляться тіпустью. Вони хваляться, що не читали книжок, не вчились, не вчаться і не будуть вчитись і не усвідомлюють саме про таких людей, говорить Біблія. «Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.»Приповiстi 13:16 Переклад П. Куліша Також мене здивувало, як християни готові захищати нерозумних людей. Щоб їх не образили. Ми маємо привести нерозумний світ до тями, щоб ми почали здобувати собі честь, як люди, які люблять мудрість. Ні грама не хотів принизити людську гідність. Ніде в інтервʼю і в розмовах не дозволю собі і іншим застосувати слово «нерозумний», до людей поважного віку, до інклюзивних людей. В інтервʼю ми не використовували «тупий», як ярлик, який «вішали», на конкретну людину. Наша ціль описати загальну тенденцію, любові до «нерозумності», ми хотіли подати це як трагедію, гріх і одне із великих джерел біди в XXI столітті. «Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.»Приповiстi 17:12
https://youtu.be/5Qv68Gbehp8?si=Un-dH5APi9Od849ZЦитата, Ярослава Грицак із інтервʼю… Це, можливо, зараз звучить трохи банально, але часом банальність потрібно проговорювати й повторювати. Насправді це дуже важлива роль Церкви - усіх Церков. Церква має говорити про це і повторювати це. Тому що я все більше переконуюся в одній думці - і це тільки моя думка, але її поділяє багато людей, - що насправді значна частина того, що називають європейською етикою, усіма іншими моральними засадами, а також політикою, - це християнські цінності.Учора я послухав подкаст одного агностика, єврея з Америки, який не є віруючим, не є християнином. Він написав книжку - я збираюся її прочитати; я послухав подкаст - і він там говорить про те, що звертається до християн Америки з закликом бути більш християнами, ніж вони є зараз, і йти в політику. І дуже важливо, щоб Церква - або хтось - почав говорити саме цією мовою. Це і є мова політичної метафізики. Пан, Ярослав Грицак, кидає церкві виклик, сформулювати політичну метафізику і політичну етику, для українського суспільства. Чи буде прийнятий церковними спільнотами цей виклик? З Нового Року в школі ELIGO, буде відкрита реєстрація на академічні предмет «богословські основи політичної метафізики.»
Пасторство випробуване війною. Українські пастори живуть і служать у реаліях війни.В ніч з 28 на 29 листопада, між навчальними сесіями програми «Шлях пастора» КБІ Kyiv Bible Institute , ми пережили чергову атаку. 672 ракети і безпілотник, були направлені на Україну, близько 160 російських ракети обстріляли Київ. Але ракети не здатні зупинити шлях пастора до свого народу. Ми продовжимо вчитися - під вибухи російських ракет і під гул українських генераторів.Після тієї страшної ночі, коли росіяни знову посіяли смерть і страх, зранку я зустрів усміхнених студентів. Вони прийшли з радістю та рішучістю почати новий день навчання. У глибині серця вони, можливо, плачуть, але в них достатньо мужності, щоб продовжувати вчитися й навчати мистецтву зцілювати рани нації.Український народ має знати: ми продовжуємо формувати служителів, які зможуть піклуватися про людей згідно з Божою мудрістю та добротою. Таке Боже піклування через пасторів за Його серцем здатне лікувати рани країни й відновити державу після війни.Один із наших випускників Ігор Шкіндер , служитель церкви, вдруге під час повномасштабного вторгнення пережив руйнування власного бізнесу. Але він відбудує його втретє. Тому що слуга Божий не плаче за втраченим - він будує нове, краще за попереднє. Якщо щось зруйновано, це означає лише одне: його можна відбудувати.
З 7 по 8 листопада в місті Клівленд, штат Огайо, відбувся Саміт українських та американських євангельських церков.Це платформа для спілкування єпископів, пасторів, а також християнських лідерів із сфер громадської діяльності, бізнесу та освіти.Мав честь представити стратегію впливу на Україну Київського Біблійного Інституту.Ми продовжуємо залишатися навчальним закладом, у якому готуються пастори та християнські лідери, здатні розвивати церкви й утверджувати біблійні принципи в суспільстві.Ми переконані: церкви, збудовані на істині та мудрості, здатні формувати духовну культуру нації.Наша мета - захищати й поширювати чотири ключові цінності КБі:1. Зосередженість на Ісусі Христі;2. Авторитетність Біблії;3. Служіння Святого Духа;4. Місію навчати народи;Щиро дякую за честь служити у спільності Української Церкви Християн Віри Євангельської,а також кожному, хто відгукнувся на наше прохання продовжувати розбудову освітнього мосту між Україною та США.Ректор Київського Біблійного інституту,Ігор Скрипниченко
Мав честь разом із служителями Київського Біблійного Інституту вітати 46 студентів дистанційної форми навчання.У своєму вітальному слові я наголосив: ми - служителі й студенти Київського Біблійного Інституту, а це означає, що ми покликані служити українському народові. Наше прагнення, щоб практика формування духовної культури нації поширювалась від столиці до кожного міста й села України. Ми з радістю вітаємо серед нас студентів української діаспори з Європи та США. Однією з цілей Київського Біблійного Інституту є будівництво освітнього мосту між Україною та діаспорою, щоб об’єднати покликання українців у різних частинах світу навколо спільного духовного бачення.Ми - служителі та студенти Біблійного Інституту. Біблія - фундамент нашого навчання. Вона визначає мету освіти, спосіб пізнання, практику впливу на особистість і суспільство. Наша мета - втілювати Божий задум, відкритий у Писанні, в житті української церкви та українського народу.Я ніколи не упускаю нагоди нагадати: ми служителі й студенти інституту. Слово «інститут» походить від латинського institutum - установа, порядок, уклад. Навчання - це не лише здобуття знань, а шлях до впорядкованості: коли мислення, життя й служіння набувають гармонії та внутрішнього порядку. Для нас навчання - це не просто передача знань, а формування особистості через дисципліни, які впорядковують життя. Хто навчився впорядковувати власне навчання, той зможе мати послідовне й упорядковане служіння.Хочу висловити подяку, всім служителям КБі які працювали із абітурієнтами. Академічному департаменту, за професійну роботу із викладачами і студентами. А також кожному пастору, який висловив свою довіру до КБі направивши до нас студентів.
Завжди з радістю підтримую ініціативи, які допомагають нам, українцям, вчитися мистецтву жити разом.Цього разу об’єдналися християни-блогери, які ведуть свої телеграм-канали, щоб познайомити своїх читачів один з одним.Щиро дякую кожному, хто підписався на мій телеграм-канал!Трішки про себе…Мене звати Ігор Скрипніченко. Найбільшу радість у житті я знаходжу в тому, що дві Особи сказали мені “так”.Перша - це Бог, Якому я довірив своє життя.Друга - моя кохана дружина Тетянка.Моє життя присвячене освіті. Наразі я служу як ректор Київського Біблійного Інституту та викладаю у різних християнських і світських освітніх закладах.Що ви знайдете на цьому каналі?Я живу на перехресті біблійного вчення і секулярного суспільства. Саме тому тут ви знайдете думки про те, як Біблія, богослов’я та церква можуть впливати на суспільство - чесно, глибоко, з надією.Даруйте мені певну відвагу, але - подібно до Григорія Сковороди - я називаю себе “любителем Священного Писання”. Якби ж мені хоча б відсоток його мудрості, яку він черпав в Біблії…
Друзі, привіт. Це літо для мене було особливим, я провів багато часу з молодими людьми на конференціях та молодіжних кемпах. Велика честь служити молодим людям, лідерство яких є українською дійсністю. Впевнений, що Бог занадто багато віддав за цих молодих людей, щоб мало в них прославитися.На молодіжному кемпі для Київської області ми домовились з молодими людьми читати великі книги християнської історії. Звичайно, краще було б читати їх в історичній послідовності, та я пропоную читати ті книги, які, на мою думку, мають найбільшу актуальність для нашого часу і нашого покоління.Найближчими днями я розкажу про ці книги, а потім оголошу про продовження роботи книжкової спільноти Київського Біблійного інституту. Наша спільнота буде мати два вектори розвитку:1. Книжкова спільнота ELIGO, де ми читаємо книги про суспільне лідерство.2. Читання великих книг християнської традиції.Вдячний Богу за честь формувати покоління мудрих. Молоді християни мають зруйнувати міф ХХІ століття про те, що тупим бути модно.
TGLIST.COM.UA
