Повага — це не про красиві слова. Повага — це про межі.Чому я маю поважати інших?Кожна людина має право бути такою, як вона є. Зі своїм досвідом, вибором, настроєм, словами (навіть якщо вони не твої).Повага — це не про те, щоб вважати всіх хорошими. Це про те, щоб не робити себе мірилом «нормальності».Можна багато разів сказати «дякую за службу». Можна лайкати патріотичні дописи, писати слова «пишаюся», «вірю» і при цьому — не помічати людину поруч.Насправді повагу видно не в словах, а в дрібницях: – коли не лізеш з розпитуванням до того, хто не хоче пояснювати: про свій досвід, про свій вибір, про те, що іноді залежить не від нього; – коли не оцінюєш поведінку, навіть якщо вона не така, як ти звик; – коли не ділишся порадами, якщо тебе про них не просили.Повага — це іноді просто вчасно змовчати.Публікацію створено ГО Ресурсний центр «Лісова поляна» за підтримки Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України за співфінансування Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО Ресурсний центр «Лісова поляна» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.