Нині спитали в мене думку про вислови деяких народних депутатів і публічних діячів – про жорстку публічну критику, яка постійно ллється з їхніх уст на адресу ЗСУ. Прикро констатувати, але на шостому році депутатської каденції варто було би вже усвідомити одну просту річ: усе, що відбувається у ЗСУ – це віддзеркалення проблем усієї Держави. Єдина різниця у тому, що частка суспільства, яка перебуває на фронті – живе в значно важчій, часто в екстремальній ситуації. Під постійним тиском, ризиком, випробуваннями. І так, у цих обставинах ці люди іноді ухвалюють вкрай важкі рішення. Але несуть за них відповідальність. Тут і зараз, на фронті, перед своїми людьми і реальною небезпекою з боку ворога. А яка відповідальність у народних депутатів?Знаю кількох, які беруть участь у Збройних силах. Не розривають екрани ТБ заради підписників в соцмережах, а реально працюють і дають результат. Знаю тих, які совісно виконують свою роботу і ставлять суспільний інтерес вище за особисті амбіції. А який зиск Державі із тих, кого цікавлять самі тільки рейтинги в соцопитуваннях? Чим вони прислужились суспільству у часі війни? Не забувайте хрестоматійної істини. Завдання народних обранців – передбачати можливі проблемні питання і внеможливлювати їх на законодавчому рівні, а не перетворювати все у хайпожерські срачі. Бо це ніяка не користь, це тільки на руку рy@ні.