TGLIST.COM.UA
Джерело
Часопис "Гетьманат" | ПОЛКОВНИК БОЛБОЧАН — ВІЙСЬКО VS ПОЛІТИКУМ«Приблизно в той же час Шемет...
Часопис "Гетьманат"
@Hetmanate
1 470 Охват/переглядів
2026-10-05 07:50
Повідомлення №4061
ПОЛКОВНИК БОЛБОЧАН — ВІЙСЬКО VS ПОЛІТИКУМ
«Приблизно в той же час Шемет відвідав і мене. Він доводив, що Петлюра цілковито не надається на Головного Отамана і вимагав від мене переконати його, щоб він добровільно зрікся свого становища. Коли ж я поставив йому питання, хто на його думку має заступити Петлюру, то він почав вихваляти мені Болбочана як чудового організатора і стратега та енергійну людину. Тоді я зазначив йому, що ця кандидатура ні в якім разі не може обговорюватися серйозно з огляду на минуле Болбочана, в якому він не виявив ані організаторського, ані стратегічного, ані політичного хисту.
… Призначення Болбочан означало б знову поворот направо в нашій внутрішній політиці і привело б до ще гірших наслідків, ніж привела політика кабінету Остапенка: наше військо почало б розбігатися…»
— Борис Мартос, премʼєр-міністр УНР(1919) від УСДРП
В перервах між політичною чехардою між українськими соціалістами в Генеральному секретаріаті, провідники соціальних змін та ламачі капіталістичних кайданів на руках робітників та селян не забували й проводити старі-добрі політичні чистки в рядах українських офіцерів — Болбочан був не єдиним, але певно найбільш впливовим з усіх, кого згадає історія.
Й не безпідставно — українське військо лише тільки формувалось, завдяки в тому числі полковнику вона отримала низку важливих здобутків, левова частина яких була нівельована політичними причинами.
Болбочан — чудовий приклад того, як в часи соціалістичних кабінетів у Визвольні змагання тривало відвічне полювання на реакцію, іноді навіть вигадану — політично він Скоропадського не підтримав ні під час перевороту, ні після антигетьманського повстання, над монархічною аспірацією з Вишиваним, яка дійсно симпатизувала полковнику дещо більше, кружляв цілий вирій спекуляцій, які роздули концепцію, що було максимально складно реалізувати в тих умовах, в яких держава УНР знаходилась, до готової полу-білої правацькоі змови.
Історія Болбочана вчить, як штучне створення внутрішніх ворогів шкодить спільній справі. Цим дописом вшановуємо його не тільки як людину, але як і персоніфікований символ порядної та професійної частини армії.
Regnum Aeternum
«Приблизно в той же час Шемет відвідав і мене. Він доводив, що Петлюра цілковито не надається на Головного Отамана і вимагав від мене переконати його, щоб він добровільно зрікся свого становища. Коли ж я поставив йому питання, хто на його думку має заступити Петлюру, то він почав вихваляти мені Болбочана як чудового організатора і стратега та енергійну людину. Тоді я зазначив йому, що ця кандидатура ні в якім разі не може обговорюватися серйозно з огляду на минуле Болбочана, в якому він не виявив ані організаторського, ані стратегічного, ані політичного хисту.
… Призначення Болбочан означало б знову поворот направо в нашій внутрішній політиці і привело б до ще гірших наслідків, ніж привела політика кабінету Остапенка: наше військо почало б розбігатися…»
— Борис Мартос, премʼєр-міністр УНР(1919) від УСДРП
В перервах між політичною чехардою між українськими соціалістами в Генеральному секретаріаті, провідники соціальних змін та ламачі капіталістичних кайданів на руках робітників та селян не забували й проводити старі-добрі політичні чистки в рядах українських офіцерів — Болбочан був не єдиним, але певно найбільш впливовим з усіх, кого згадає історія.
Й не безпідставно — українське військо лише тільки формувалось, завдяки в тому числі полковнику вона отримала низку важливих здобутків, левова частина яких була нівельована політичними причинами.
Болбочан — чудовий приклад того, як в часи соціалістичних кабінетів у Визвольні змагання тривало відвічне полювання на реакцію, іноді навіть вигадану — політично він Скоропадського не підтримав ні під час перевороту, ні після антигетьманського повстання, над монархічною аспірацією з Вишиваним, яка дійсно симпатизувала полковнику дещо більше, кружляв цілий вирій спекуляцій, які роздули концепцію, що було максимально складно реалізувати в тих умовах, в яких держава УНР знаходилась, до готової полу-білої правацькоі змови.
Історія Болбочана вчить, як штучне створення внутрішніх ворогів шкодить спільній справі. Цим дописом вшановуємо його не тільки як людину, але як і персоніфікований символ порядної та професійної частини армії.
Regnum Aeternum