Далекий український схід: 55 днів і півтора роки війни

В серпні 1900 року закінчилась 55-денна облога іноземних посольств у Пекіні.

Спершу китайські революціонери, а потім і офіційне імператорське військо бажало прогнати (а то і просто вбити) іноземні делегації та гвардію. Незвично для історії 20-го століття, конкуруючі імперії об'єдналися, аби вистояти цю облогу та рятувати китайських християн.

Під час облоги оборонці винаходили нові засоби, вчилися протистояти тактиці китайців та навіть контр-атакували. Це все вимагало не лише військового хисту, але й вмілих управлінців — окрім півтисячі військових, потрібно було захистити цивільних, роль яких на будівництві укріплень була неоціненна. Оборонці протримались до приходу 20.000 підкріплення.

28 серпня відбувся парад переможців у Забороненому місті.

Серед командувачів цих військ був чернігівський дворянин Микола Ліневич, нагороджений рядом орденів країн-учасниць захисту району. Вже в російсько-японській він командував манчжурською армією. Там же воював нащадок літописця Костянтин Величко, Роман Кондратенко, Степан Макаров і Павло Скоропадський. Серед медиків були харків'яни Недригайлов, Остранин, Фавр. Вони провели титанічну роботу з запобігання епідеміям в армії.

На великий жаль, українці понесли великі втрати у цій несвоїй війні. Від раптового нападу японців уночі загинув весь особовий склад 9-ї арт. бригади; чисельні втрати поніс Подільський піхотний полк та сотня ротмістра Василенка (де було 57 полтавчан, 11 киян та двоє донеччан), яка захищала відступ донських козаків.

У своїх щоденнках з цієї війни, Скоропадський пророчив соціальний вибух. Ця думка по суті відображала настрої офіцерства. Зокрема відомо, що Микола Ліневич відмовився придушувати робітників та повстання власних військ.

Телеграм| Ютуб| Inst| X 🇺🇦