про малоприємне: новини, від яких я відчуваю найчистішу злість, стосуються ставлення влади до Довженко-Центру. це історія, що тягнеться вже довгими десятиліттями — єдиний в Україні архів-член Міжнародної федерації кіноархівів зараз шукає можливості для свого дофінансування, оскільки попри багатомісячні спроби оформити фінансування від держави, Мінфін вкотре відхилив запит команди. причини відмови — невідомі.як людина, що вже не перший рік шукає можливості розвитку в кіно саме в Україні, мені гірко. таке враження, що всі зусилля, котрі автори здійснюють, не завдяки, а всупереч. це не питання повномасштабної війни — це набагато давніша та масштабніша проблема, на яку ми, як суспільство, чи то через навмисну необізнаність, чи через маловартісну байдужість, закриваємо очі. я знаю, що я та люди, котрі навколо мене так само сильно горять кіно, продовжуватимуть свій рух попри все. водночас хочу щиро попрохати вас підтримувати нашу аудіовізуальну сцену: гривнею, увагою, зацікавленістю — вживу чи онлайн, але ділитися своєю енергією. бо ми ризикуємо втратити дуже дорогою ціною нарощену субʼєктність, апофеозом якої, як на мене, можна вважати саме кіно.