За роки боротьби ми навчилися дуже добре розуміти справжню вагу слова «захист».

Це не лише лінія фронту. Це люди, які взяли на себе відповідальність за країну. За її незалежність, за міста і громади, за життя інших. Люди, які зробили захист України частиною власного життя.

Серед них ті, хто став до строю ще у 2014 році. Ті, хто приєднався до Сил оборони після початку повномасштабного вторгнення. Ті, хто пройшов найважчі бої. І ті, хто просто зараз продовжує службу.

Україна вистояла не сама собою. За кожним роком нашого спротиву — характер, підготовка, рішення і щоденна робота наших захисників і захисниць.

І є імена, які назавжди залишаться в історії цієї боротьби. Наші полеглі воїни. Люди, які віддали найдорожче, щоб Україна залишилася Україною. Пам’ятаємо кожного і кожну. Пам’ятаємо ціну нашої свободи.

Покрова століттями була особливою для українського воїнства. І зараз найбільше хочеться одного — захисту для тих, хто захищає нас. Їхнього повернення додому. До батьків, дітей, коханих. Живими.

Дякую нашим захисникам і захисницям за Україну.

Вічна пам’ять полеглим.
Слава Україні!