Собаки з часом стають схожими на своїх господарів. Дослідження 15 різних груп підтвердили, що пари «людина-собака» мають спільні риси характеру: екстраверсію, рівень тривожності та життєрадісність... Між першокласними виступами Хвічі Кварацхелії та Адемоли Лукмана в Парижі та Мадриді відповідно спільним є не тільки те, що їх обох занесло туди з Італії. Про обох минулого року я написав критичні, фактично зневажливі, пости. Обидва невдовзі пішли. Обидва миттю заступили на передові ролі в нових командах. Обидва скоро зазнали удачі в ЛЧ. Обидва вчора пройшли до півфіналу. Якщо непересічний хист і вирішальність Лукмана я ніколи не оскаржував (претензія полягала саме в негідній поведінці: шантаж клубу і публічне пащекування до тренера), то з оцінкою Хвічі помилився очевидно (але ж у Наполі він не справляв такого карколомного враження, як нині в КСЖ...), уклавши в той текст майже весь накопичений на той момент пасив агресивно-кострубатої графоманії. Не розпізнав, не визнав його натуральну здібність. Немало говорять про невміння італійців працювати з власними талантами та інтегрувати талантів іноземних. Італійцям закидають консерватизм і надмірну токсичність тактичність. Що сучасні італійці не здатні цінувати чисте дарування. Інкримінують оте сумнозвісне пригноблення, котрим на півострові, згідно зі свідченнями місцевих мрійників-ідеалістів, віроломно зловживають «різультатісти» щодо «джокіст». Подібне узагальнення (як і будь-яке) вимагає уточнень і долучення контексту, бо чомусь таким гравцям (у найпрямішому сенсі слова), як, наприклад, Лаутаро, Дибала, Папу Ґомес, Гамшік, Пас, Їлдіз, Леау, Рейндерс, Мален чи тим самим Кварацхелії з Лукманом, черства й закам'яніла апеннінська земля квітнути не заважає. А такі джокісти, як Ґасперіні, Саррі, Спаллетті, Індзаґі, Монтелла, Де Дзербі чи Італьяно, тут регулярно досягають успіху та отримують загальне визнання. Втім, мене, як і багатьох (мабуть, більшість) італійців, скажено дратує, коли Фабреґас, вирядившись у свої білі (іноді — чорні) шаровари, з пикою і пихою пророка, що вчора винайшов футбол, виголошує показні проповіді в центрі поля. Мене, як і багатьох італійців, дивно тішить широка посмішка Аллеґрі після чергової недбалої звитяги. Мені хочеться повірити у кожне із сотні виправдань Конте і разом із Капелло покепкувати з дитячої наївності Палладіно, який кидається з цвєком на танк Баварію. Мені подобалось, як Рома Моурінью проходила Баєр Алонсо, поки більшість верещала, що то антифутбол. Я насолоджувався фіналом ЛЄ між Тоттнемом і МЮ, поки всі плакали, що в них украли дві години життя. Я вважаю Атлетіко найпрекраснішою з топових команд сьогодення і з нетерпінням чекаю на повернення Сімеоне в Інтер. Він стільки разів обіцяв.... Дослідження показують, що люди схильні обирати собак, які нагадують їх зовні або за характером. Собаки часто переймають спосіб життя господаря, стаючи більш активними або, навпаки, пасивними. Здається, я теж став схожим на свого господаря. Господарів. Хоч вони мене й не обирали — я їх обрав. З мене б вийшов непоганий пес.❤FootballDyvan