💸 Мільйон в одні ворота. Або як Фонтанська громада примудряється «годувати» дітей за цінами елітного ресторану — за рахунок бюджету.💻 Передноворічні тендери управління освіти — це не про конкуренцію. Це про імітацію. Закупівлі фактично без альтернативи, переможець — той самий «перевірений» постачальник із репутацією системного завищення цін. І знову диво: ринкова ціна одна, у договорі — інша. Звісно ж, вища. Бо чому б і ні, якщо платять не з власної кишені?🥐 Куряче філе — 212 грн/кг, коли виробник відпускає по 180. Сир 9% — 184,25 грн при ринку близько 109. Молоко «Молокія» 2,5% — 49,50 грн за 900 г, тоді як у магазині — 31,5. Цукор і картопля — майже вдвічі дорожче опту. Це не помилка. Це стиль управління. Стиль «бюджет витримає».🍽 Соління — окрема вершина цинізму. За 650 кг огірків і 650 кг помідорів — 193 635 грн. Огірки по 136,50 грн/кг, помідори — по 111,75 грн. При тому що роздрібні трилітрові банки коштують дешевше. Ромашковий чай — 867,50 грн/кг (ринок — близько 504). Какао — 962,50 грн/кг, майже вдвічі дорожче, ніж в інших регіонах. Мабуть, у Фонтанці какао стратегічне — з домішками «відкату».💰 Далі — більше. Додатково докупили 3 800 кг сиру по 199 грн/кг і 500 кг твердого сиру по 359 грн, хоча оптом його можна знайти приблизно по 214 грн. Лише на цих позиціях переплата наближається до мільйона гривень. Один мільйон — це не «копійки». Це зарплати, укриття, допомога військовим. Але для місцевої влади це, схоже, просто зручна маржа.Постачальник — ТОВ «Проект інвест ХХІ», один із ключових гравців ринку бюджетного харчування. За даними YouControl, компанія з 2023 року уклала тендерів майже на 2,5 млрд грн. Фігурує в кримінальному провадженні щодо можливого привласнення коштів через ProZorro у 2021–2022 роках. Але це не заважає їй стабільно вигравати нові підряди. Дивна вибіркова коротка пам’ять у чиновників, правда?І це та сама громада, де раніше 1,8 млн грн зняли з допомоги військовим і перекинули на «інші потреби». Керує всім цим коаліція представників Слуга народу, забороненої ОПЗЖ та «Нашого краю» — класичний політичний мікс безвідповідальності.Це вже не про господарність. Це про мораль.Коли під час війни діти стають прикриттям для освоєння бюджету — це не просто неефективність. Це цинізм, помножений на впевненість у безкарності.І головне питання не в цінах.Питання — хто персонально понесе відповідальність?Чи знову все зведуть до «помилки в розрахунках» і дружнього голосування більшості?