На минулому тижні ми робили розсилку з коротким оглядом судового рішення Верховного Суду. Якщо пропустили її, повторюємо цей огляд тут, адже рішення не пересічне - воно пов’язане зі сплатою податку на репатріацію під час виплати дивідендів на користь нерезидента, і воно може бути корисним при застосуванні Конвенції між Україною та Нідерландами, а також з Кіпром (постанова Верховного Суду від 01.09.2026 р. у справі № 320/28565/23).

У даному рішенні Верховного Суду розглядалась Конвенція з Нідерландами в редакції до Протоколу, але цікава вона саме з точки зору Конвенції з Кіпром.

Конвенція з Нідерландами в редакції до Протоколу передбачала наступну умову для застосування звільнення від податку на репатріацію при сплаті дивідендів:

«<…> 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство):

і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди <...>» 

При цьому Верховний Суд виніс рішення на користь ДПС і дійшов висновку, що саме у межах цієї Конвенції умова щодо інвестиції в капітал для цілей звільнення від оподаткування буде виконуватись тільки в тому разі, якщо нерезидентом буде здійснений внесок до статутного капіталу УкрКо, а не просто придбання її корпоративних прав.

Чому це так важливо по відношенню до Конвенції між Україною та Кіпром? Тому що в ній схожа умова щодо мінімальної суми інвестиції для цілей застосування пониженої ставки податку на репатріацію при виплаті дивідендів все ще зберігається, і аналогічні спори з ДПС щодо цієї умови також мали місце:

«<…> 2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро, <...>» 

При цьому:

- ці рішення виносились на користь платників - тобто, вони підтверджували, що інвестиція може бути здійснена й шляхом придбання відповідних корпоративних прав УкрКо (див., зокрема, рішення Верховного Суду від 20.03.2023 у справі №340/3834/21);

- позивач посилався на них для підтвердження своєї позиції.

Тому виникає логічне питання: чи вплине рішення Верховного Суду щодо конвенції з Нідерландами на позицію суддів щодо Конвенції з Кіпром? За нашою оцінкою, ні, оскільки умови щодо інвестицій у зазначених Конвенціях - не дивлячись на свою схожість - виписані все ж відмінно. Так, в Конвенції з Нідерландами мова йде про внесок до капіталу, а в Конвенції з Кіпром про інвестування в придбання акцій чи інших корпоративних прав. І саме це стало ключовою правовою підставою для винесення у контексті Конвенції з Нідерландами рішення на користь ДПС і для незастосування за аналогією позиції Верховного Суду, яка була сформована раніше по відношенню до Конвенції з Кіпром.

У разі наявності будь-яких питань щодо застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, звертайтеся. Також принагідно нагадуємо, що нещодавно ми виграли справу у суді щодо застосування пониженої ставки податку на репатріацію за Конвенцією з Кіпром (ДПС доводила наявність транзиту та відсутність у нерезидента ознак бенефіціарного власника):

📞 097-191-20-20
📧 [email protected]