Чому гнів - це гріх? В святому письмі, Бог накладає заборону на злість проти ближнього свого. Чому ж? Чи очевидна відповідь на таке запитання? Як гнів може бути гріхом, коли сам Бог впадав у гнів?Ми, люди, є істотами, здатними відчувати. Наші емоції, переживання та почуття – це природний прояв нашої людяності. Все, що дано нам Господом, як у матеріальному, так і в духовному світі, є частиною Його продуманого плану. Бог підтримує добро і протидіє злу, спрямовуючи його до позитивних результатів.Якби світ був чорно-білим, ми б не реагували на несправедливість, не чинили б опір злу, не висловлювали б свого обурення. Святе Письмо закликає нас не ненавидіти людей, а боротися з гріхом. З цього витікає, що гнів у християнина виправданий у випадку його боротьби зі злом та гріхом. Самі по собі гнів і злість не завжди є гріховними. Вони можуть стати рушієм до добрих справ. Господь застерігає не від будь-якого гніву, а від гніву безпідставного: "Я ж кажу вам, що кожен, хто гнівається на брата свого марно, підпадає під суд" (Мт. 5: 22). Апостол Павло також говорить: "Гніваючись, не грішіть" (Еф. 4: 26), підкреслюючи, що гнів не завжди є гріхом. Існує праведний, осмислений гнів, який Бог дає людині як інструмент для боротьби зі злом. Як не парадоксально, але без ненависті до гріха найвища християнська чеснота, любов, сама би деградувала в байдужість і гріх. Однак людина водночас не може будь яку провину прояву свого гніву проти ближнього скидати на чесноту праведного гніву, ховаючись за маскою боротьби зі злом, адже брехня, навіть самому собі також є гріхом.Східна☦️Традиція