⚖️ «Час став аргументом проти матері»: ЄСПЛ констатував системну проблему італійської ювенальної юстиції

8 жовтня 2026 року ЄСПЛ одноголосно визнав порушення ст. 8 Конвенції (право на повагу до сімейного життя) у справі L. Z. and D. Z. v. Italy (№ 27379/24). Суд не лише присудив компенсацію, а й указав Італії на системну проблему і загальні заходи для її усунення.

Фабула

L. Z. приховувала вагітність і 4 листопада 2020 року народила сина вдома сама. Новонародженого вона передала тодішньому партнерові, щоб той відвіз дитину до лікарні, але він залишив немовля на тротуарі. Дитину знайшли того ж дня.

Далі події розгорталися стрімко:

🔸 через два дні прокуратура ініціювала прискорену процедуру усиновлення, дитині призначили опікуна;
🔸 ще за кілька днів мати сама прийшла до поліції, сказала, що шкодує, і попросила повернути сина. Проти неї відкрили кримінальне провадження за співучасть у залишенні дитини — воно триває досі;
🔸 20 листопада 2020 року, на 16-й день життя дитини, суд оголосив її покинутою й такою, що підлягає усиновленню, без належної перевірки і помилково вважаючи батьків невідомими. Дитину передали прийомній сім'ї;
🔸 8 липня 2021 року апеляційний суд скасував рішення про можливість усиновлення, касація це підтвердила. Але дитина залишилась у прийомній сім'ї;
🔸 28 грудня 2022 року суд у справах неповнолітніх ухвалив повернути дитину матері протягом чотирьох місяців через поступове відновлення зв'язку — на підставі висновку експерта.

Це рішення так і не виконали. Прийомна сім'я без дозволу суду переїхала більш ніж за 600 км, а суд не зобов'язав її повернутися. Прийомні батьки пропускали зустрічі в межах програми возз'єднання — і жодних санкцій не зазнавали. Сам суд констатував, що їхня поведінка зумовлена «бажанням володіти дитиною, несумісним із судовою процедурою».
А нові експертизи вже писали, що через минулий час і міцний зв'язок із прийомною сім'єю возз'єднання стало важким або неможливим у найближчій перспективі.

Висновки Суду

🔹 Суди не вжили швидких і конкретних заходів для налагодження контакту між матір'ю й дитиною.
🔹 Близько п'яти років вони фактично «толерували» відсутність будь-яких контактів і невиконання рішення про возз'єднання.
🔹 Соціальні служби, нейропсихіатричні служби та опікун не створили умов для реалізації права матері на побачення.
🔹 Брак співпраці всіх учасників спричинив затримку, яка визначила висновки експертів.

Ключова формула: плин часу сам став аргументом на користь залишення дитини в прийомній сім'ї. Так утворився доконаний факт — розрив сімейного зв'язку, створений усупереч судовим рішенням.

Наслідки за ст. 46

▪️ Італія має невідкладно переглянути ситуацію заявників і вжити заходів у найкращих інтересах дитини.
▪️ Суд констатував системну проблему з виконанням рішень судів у справах неповнолітніх у розумні строки і недостатній судовий контроль за соціальними службами.
▪️ Рекомендовані загальні заходи: реальне впровадження реформи Картабії (законодавчий декрет № 149 від 10.10.2022), контроль за соціальними службами, навчання й уніфікація практики, посилення гарантій у процедурах влаштування та усиновлення.

💰 40 000 € матері, 20 000 € дитині, 30 000 € витрат.

🇺🇦Чому це важливо для України

Конструкція, яку засудив ЄСПЛ, нам добре знайома з іншого боку: рішення про місце проживання дитини або порядок побачень з одним із батьків роками не виконуються, а потім саме ця невиконаність стає підставою сказати, що дитина «вже звикла» і «змінювати нічого не можна».

Рішення дає чіткий аргумент: держава не може посилатися на час, утрачений через її власну бездіяльність. Обов'язок за ст. 8 — не лише ухвалити рішення, а й забезпечити його виконання, зокрема контролем за органами опіки, психологами та всіма, хто має його реалізовувати. І якщо хтось ухиляється, наслідки мають бути реальними.

Рішення Палати не остаточне.

🔗 Прес-реліз ЄСПЛ: https://hudoc.echr.coe.int/eng-press?i=003-8656055-12339692

#ЄСПЛ #стаття8 #праводитини #сімейнежиття #виконаннярішень