​​🔥 «КОЖНЕ ВРЯТОВАНЕ ЖИТТЯ — МОЯ ОСОБИСТА ПЕРЕМОГА»Олександр Ісаєв. 47 років. 25 років у рятувальній службі. Командир відділення 7-ї державної пожежно-рятувальної частини Харкова. І жодного дня, про який шкодує.Після служби в прикордонних військах міг обрати будь-який шлях. Але прийшов до 7-ї частини — туди, де служили друзі й односельці. Побачив на власні очі, що означає рятувати людське життя. «Захотілося спробувати себе на цьому шляху». Спробував — і залишився на чверть століття.24 лютого 2022-го ракети летіли прямо над їхнім будинком — одна, друга, третя — у бік Чугуєва. Через п'ятнадцять хвилин дзвінок начальника: «Збір». Олександр сказав родині «поїхав» — і поїхав. Без зайвих слів, як личить людині, що знає свій обов'язок. Дружина не евакуювалась. На всі умовляння — тверда відповідь: «Я нікуди не поїду. Я буду з тобою». «Для мене розлука була б страшнішою, ніж усе це».Є речі, які не стираються з пам'яті. В Ізюмі після деокупації Олександр з підрозділом брав участь в ексгумації вбитих цивільних. Люди, закопані на глибині пів метра. Руки зв'язані. Сліди тортур. Навіть діти. «Першого дістали — було моторошно. Потім трохи легше — бо треба було працювати. Але воно довго стояло перед очима». І крізь стриманість — слова, в яких уся правда: «Вони гірше за звірів. І повинні відповісти повною мірою».На виклику на «Нову пошту» — завали, бетонні плити. Двох людей дістали живими. Одного — не вдалося. «Боюся не встигнути. Не встигнути врятувати. Ось чого я справді боюся». Не смерті. Не болю. Запізнення — бо тоді вже нічого не виправиш.Нагороджений медаллю «За оборону України». Вдома раділи щиро. «Скільки ж років ти її заслуговував», — казали рідні. За 25 років вірності, а не за один виїзд.Його син вже вирішив: вступить до університету цивільного захисту. Іще одна династія.Мрія — проста: «Щоб мир настав. Щоб дітям було справжнє дитинство. Прийде перемога — їдемо всі на майдан Свободи святкувати».💙 Олександре, дякуємо за 25 років особистих перемог.