Друзі, привіт.Три місяці тому я зник з екранів. Через інсульт.Знаю, що багато хто з вас підтримував мене й моїх близьких, за що я безмежно вдячний. Перепрошую, що так довго мовчав, але це пов'язано з наслідками хвороби. Пишу зараз, щоб усім подякувати за підтримку та відзвітувати. Як бачите, я живий – на зло ворогам. Хоч і зробив чимало, щоб результат був не такий позитивний 😊Одразу скажу про важливе. Я завжди дуже боявся саме інсульту, знав усі його ознаки. Крім однієї, про яку не пишуть. Фокус у тому, що при настанні інсульту можна не знепритомніти, але втратити ясність мислення. Так вийшло й у мене. Коли я зрозумів, що це – інсульт, мозок замість напису "Алерт, тривога!" видав напис: "Треба трохи поспати, а потім вирішувати". Так я втратив цінні миті. Тож якщо у вас є підозри – одразу викликайте "швидку". Навіть якщо "підозрюваний" – не ви, і він опирається. Медики опитають вас і просто так не приїдуть. Але рахунок іде на хвилини.Я таки поїхав до лікарні вранці й вирубився вже у клініці. Приїдь я на пару хвилин пізніше… і була б біда. Наступні два дні, поки мої близькі та багато хто з вас робили все, щоб мене врятувати, я не пам'ятаю. Прийшов до тями вже згодом. Хоча лікарі попередньо не обіцяли нічого хорошого. Мабуть, я для чогось ще потрібен 😊 В принципі, можна вважати, що я відбувся більш-менш терпимо. Тьху ×3. Я нормально ходжу та говорю – якщо згадую слова 😊 У цьому проблема – одна з. Усе нормально уявляю, але не завжди пам'ятаю, як сказати. Наприклад, я пам'ятаю всі овочі, як їх готувати, коли продаються і де. Але не можу перерахувати назви конкретних овочів. Над цим працюємо, є результати. Гірше було з тим, що стосувалося письма – текстових повідомлень та листів. Зараз уже краще. Пишу, хоч поки й з помилками. І читаю. На жаль, зараз російською. Українською все набагато гірше. Але нею вже теж читаю та можу писати короткі прості фрази. Працюємо і з цим. Є прогалини у різних частинах пам'яті. Тож, наприклад, пам'ятаю, як готувати більшість страв, але не пам'ятаю дрібниць. Тому смак іноді виходить дивний 😊Якось так. Чесно кажучи, прикро було випасти з обойми в такий час. Але я не спеціально. Дякую вам за допомогу та участь. Дивно, але співпереживання реально працює. Це я сам відчув і лікарі підтвердили: ті хворі, кому дзвонять та до кого приходять, одужують швидше.Бережіть себе, друзів і рідних. Не нервуйте та не забувайте про відпочинок.Люблю вас усіх 🧡І ще раз — велике спасибі!Обійняв.P.S. Можете мені писати та дзвонити. Бажаючі можуть приїжджати гуляти у парку 😊Ваш Андрій Скатерний P. P. S. Фото – з попереднього життя. Бо з трубкою ви мене більше не побачите.