Ось і в «Служниці» вона займається в основному тим, що демонструє свій розкішний бюст (і місцями інші принади камері) в найрізноманітніших ракурсах — втім, здається, таке завдання їй Фіг і ставив (не кажучи вже про те, що її знову змушують носити білизну на пару розмірів менше — щоб принади випирали помітніше). Це було б ще півбіди — якби у неї була хімія з іншими виконавцями головних ролей. Але і тут не склалося. Більш-менш намагається переконливо грати досвідчена Сейфрід — іноді це навіть виходить. Але підтримки ні від Свіні, ні тим більше від Скленара вона не отримує. Він — взагалі, здається, найслабша ланка фільму. І в основному зайнятий тим, що хизується в білосніжній майці-алкоголічці і виблискує біцепсами. Будь на його місці актор не тільки красивий, але й харизматичний, могло б вийти цікаво — і навіть хоча б трохи компенсувати сюжет, хронічно насичений роялями в кущах. Але на жаль. А так звані «ось ці повороти» викликають то сміх, то бажання плескати себе по обличчю фейспалмами.