Людині так властиво забувати,А часто забувається добро...Ми зло так можем довго пам'ятати,Ну а добро...зробили і пішло...Добро завжди сприймають як належне...Неначебто повинні нам робить...І скоро забувається воно вже,Навряд чи ще згадається колись...Тому так мало дякуємо Богові!Хоча, добро Його над нами кожну мить.Якщо невдячні ми один до одного,Як навчимося Господа хвалить?Хвалити, що Він нас усіх так милує.На нужди наші всі відгукується вмить.Один ми одному буть вдячними навчімося,На цьому - друга заповідь стоїть!Любити ближнього - добро це пам'ятатиЯке, з любов'ю, він для нас робив.І в молитвах його благословляти,"Що зробив ближньому, зробив те ти Мені"Чомусь, зло пам'ятається так довго -Хоча і кажеш ти: пробачив вже давно...Чому ж добро так забуваєм скоро?Уваги так не варте є воно...Бо плачемо: нам не допомагають...Ми в церкві одинокі є такі...А просто...ми добро все забуваємо...Наче належне - так сприймається завжди.Господь наш добрий! Як ми Його діти -Добро і в нашім серці має буть.Добро усім ми маємо робитиІ зроблене добро нам - не забуть. Л. Шпак