ТАК ЧАСТО ТЕБЕ ЗРОЗУМІТИ НЕ ВМІЮТЬ Так часто тебе зрозуміти не вміють,Й від цього тобі дуже сильно болить.Він слів звинувачень твоє серце ниє,Й від болю гіркого душа так щемить...Шукаєш людину...шукаєш такого,Хто б міг обійняти без мови і слів,Хто б міг доторкнутись до серденька твого,І без звинувачень від болю зцілив.Та пошуки ці на нівець життя зводить...Шукаєш,шукаєш,й ніяк не знайдеш.А десь там далеко,те серденько ходить,В якому ти те,що шукаєш знайдеш.І плаче душа у гіркому безсиллі...І знову до Бога в хвилини ті йдеш.Й стає тобі легше...бо зломане серцеНа Божий вівтар ти тоді покладеш.Як часто,людині,потрібна ЛЮДИНА.ЛЮДИНА ЛЮДИНІ потрібна ЗАВЖДИ.Повір,о душе,ти така не єдина,Багато самотніми є в наші дні.Так ,Бог розуміє,і Бог потішає,Та хочеться нам,від людини тепла...Людини,яка нас за руку тримає,Людини,яка підняла б два крила.Отож,коли рідні,прийнять не зуміють,І не зрозуміють серденько твоє,То знай,що у світі,або й у країніЄ той,хто чекає...і для кого ти Є...Амінь.Артемук Мирослава