Ось знову чую шепіт: "Поклонись,Лише вклонись, зоставлю у спокої.Як не поклонишся, тримайся вже тоді!В піч будеш вкинута тоді уже ти мною"Шепоче та лякає сатана.Й, до крові, вже приходиться боротись.Та головне, щоб встояти змогла.А головне, щоб вірною зостатись.А не вклонився і уже в печі.З середини, більша температура.А серце лиш до Господа кричить:"Прийди Господь, хай голос Твій почую!"І ось вже прохолодний вітерець,Там у вогні одежі колихає.А там, всередині, зі мною Бог,Любов'ю мою душу обіймає.Ти кликала? Почув тебе ось Я.Прийшов до тебе, зараз буть з тобою.Тебе не спас від страшного вогню,Щоби навчилася проходити зі Мною.Щоб вірність всю побачити твою.Я бережу завжди в Своїх обіймах.Одежі білими там у вогні стають.Там бережу тебе Я, будь спокійна.І знову Бог виводить із вогня.Від одягу не чути навіть диму.Вона ще більше стала лиш сіятьУ вірі і любові, і надії.Як ворог знов погрожувать почнеПечею вогненою, вже я не злякаюсь.Там у печі, мене Спаситель жде,Щоб знову зберегти, це твердо знаю.Покличеш ти Мене і Я прийду.Як навіть тихо - все одно почую.Своїх дітей Я завжди бережу.Я їх доми вночі і вдень вартую. Л. Шпак