Відходять рідні у далеку путь.Господь до себе в небеса приймає.Серця за ними, на землі ще тутКричать й кричать у небо журавлями...Господь так розуміє ті серця.Та все ж прийма дітей своїх у небо.Цього не зрозуміть нам до кінця,Як волю Божу, лиш прийняти треба.А Його воля лиш, щоби спасти.Щоб вивести з темряви цього світу.У Своє царство в небеса ввести, Приготував вже де чудову вічність.Пішла у небо, та звучить все тутУ серці той близький та рідний голос.Його уже ніколи не почутьТа воля лиш на те була Господня."Не плачте любі діти, не тужіть.Вже ваша мама зараз біля Мене.Вона у радості зі Мною буде жить.Чекати буде вас сюди до себе.А Я вас не залишу на землі.Самотніми не лишу сумувати.Я із любов'ю вдень то, чи вночіПро вас не перестану турбуватись.Згорьоване Я серце підкріплюІ дам іще подальшу добру долю.Не плачте діти Я вас так люблюВітцівською лиш вірною любов'ю."Відходять діти Божі в небеса.Відходять назавжди уже додому.Їх зустрічає Сам Спаситель там,Щоб з Своїх рук вручити нагороду. Л Шпак