А ви звернули увагу, яка пішла маніпуляція? Після відходу Олексія Гончаренка у вільне плавання (під створення свого партійного проєкту) владні пропагандисти почали малювати абсолютно неприродну схему. І світ навколо нас поділили, виходячи з розділення виключно опозиції та цілковито "забувши" про себе коханих. Отже, Гончаренка із поки ще не оголошеним, але очікуваним його партійним проєктом велено величати "партією миру". А Європейську Солідарність, з якою він цілком коректно й без скандалів розійшовся в ідейних підходах, у темниках наказано називати "партією війни".

І в цьому одночасно й брехня, і маніпуляція. Не про Гончаренка, він дійсно взявся перехоплювати електорат Zеленського, використовуючи лозунги, з якими той ішов на вибори в 2019 році. Тому я й не надто розкидаюся "зрадами" про Олексія, бо це аж надто в нього театрально й політтехнологічно. Від його рішень і заяв, війна не закінчиться й поступки визначає не він, а Zеленський. Але той обманув своїх виборців.

Ну, він усіх і завжди обманює, але це вже було аж надто демонстративно. Вони мали фактичний мир від Порошенка, а Zе їм це обзивав війною й обіцяв мир абсолютний, а натомість, приніс тотальну війну. І зараз саме Zеленський, навіть більше за колективного путіна, зацікавлений у максимальному продовженні війни та все для цього робить. Це не мої слова, а Трампа і Рубіо. А Гончаренко тим обманутим виборцям Zеленського пропонує те саме, що їхній колишній кумир пропонував ще в 2019-му й підло обманув. Тому логічний розподіл: Гончаренко обіцяє створити партію миру, а zеленський — це вже закореніла партія жорстокої, нескінченної, умисно підживлюваної кривавим пінг-понгом двох тиранів війни.

Але ж це болісно й прикро — отак визнати себе обманщиком і убивцею (поряд з пуйлом) українців. Тому розподіл ролей zе-пропаганда вирішила намалювати в середині опозиції. А це маніпуляція, бо у вирішальних для країни питаннях поділ може йти між владою, яка втілює свою політику вічної війни, і опозицією, яка пропонує альтернативу.

То було про маніпуляцію. А тепер про брехню. У той час, як zе-влада реалізує свій план війни без краю і без захисту для людей, саме Петро Порошенко (а навіть не Гончаренко) є головним критиком цієї убивчої стратегії і в Україні, й на міжнародних площадках. Так. Ті, кого називають партією війни, виявилися її протилежністю. Просто, відмінність між поглядами й вимогами Порошенка та Гончаренка в питанні миру стосується засобів та ціни його досягнення. Гончаренко копіює старі й доволі популістські заклики Zеленського, бо він поки бореться не за їх реалізацію, від нього ж і так нічого не залежить, а за руйнування електорального поля Zе і його слуг та перетягування цього потенціалу на себе. Тому його заяви слід розглядати не як провокацію чи зраду, а лише, як політтехнологію.

А Порошенко 5-ий президент і визнаний у світі лідер і він вимагає миру у дуже прагматичний спосіб: спершу тиск на ворога всією антипутінською коаліцією, яку створив він, а Zе вже доруйновує. І далі припинення вогню та перемир'я без попередніх умов. Чи можуть далі бути якісь компроміси? Не виключає. Але то вже тривалі переговори. А українці повинні жити в умовах мирної України без атак, ракет, руїн і трагедій. Ну, як жили при ньому, доки повільно реалізовувався план остаточного миру і, зауважте, практично без поступок з нашого боку. Точніше, поступки були, але стосувалися тільки ОРДЛО і на 3 роки, а не всієї України й навічно, як запропонував Zеленський.

То скажіть мені, Хто є партією війни, а хто миру? Очевидно, що в Україні є єдина партія війни — і це сам Zеленський, його слуги й інші пригодовані владою орки, які наживаються на війні. Є задекларована партія миру з дуже непевною платформою, бо ж її, поза заявами, ще просто не існує — це майбутній проєкт Гончаренка. І є партія миру Петра Порошенка. І головне, в час свого президенства й попереднього вторгнення ерефії він уже доказав, що це реалістично і що він уміє це реалізовувати.

А zе-пропагандисти й далі брешуть та маніпулюють. Одночасно в одній неправдивій тезі...