Цієї ночі Київ знову атакували з балістичних траєкторій. Так пишу, бо це не класичний Іскандер-М, а засіб ппо раші С-400.Ці ракети можуть наносити удари по наземних ціляй, але вони за такого застосування є неточними та некерованими, летять у напрямку, заданому при запуску. Як і Х-22 є засобами невибіркового ураження (оте їхнє: "Нє па целям, а па плащадям". І використання таких типів ракет проти заселених територій, зокрема, міст, є прямим воєнним злочином та заборонено Женевською Конвенцією. Що не завадило русні ними й старішими С-300 з перших днів тероризувати Харків і прифронтові міста. Zе категорично відмовився з цього приводу скликати Радбез ООН, а підстава, як і неприцільні бомбування житлових кварталів, була абсолютно чіткою.Пишуть, що це вперше такі прильоти аж до Києва. І це проблема, бо в кацапів цих ракет багато й їх штампують доволі швидко. При застосуванні проти міст, а не в ппо, можна не заморочуватися із складною електронікою. Головне — самі наземні комплекси, а ракети йдуть у масованому виробництві. Бачу згадки, що по Києву на таку відстань удар не вперше. Ніби був 14 січня 2023 року, але такого не пригадую. Але тут виникає питання із дальністю удару. рашисти твердять про дальність у 400 км. А Шведське дослідницьке оборонне агентство вказує радіус дії проти цілей, що низько летять, усього 20 кілометрів, а фактична дальність — 150—200 км замість заявлених 400 км. Але бачимо, що до Києва таки дістають і це велика проблема на майбутнє, оскільки ворог побачив, яким беззахисним Zе залишив Українське небо.Але далі те, що для нас важливе: С-400 дуже вразлива, весь комплекс можна нейтралізувати, відключивши або знищивши в ньому лише одну ланку, наприклад, пункт управління або РЛС. ЗСУ мають значний досвід знищення С-300 і С-400 на окупованих територіях, попри всі прикриття додатковими комплексами Панцир і Тор (були іноземні повідомлення, що зараз такого прикриття вже нема). Зовсім недавно в Криму ліквідовано таку установку. А сам комплекс складається із багатьох елементів, його неможливо заховати, потрібен час на розгортання й підготовку до пусків. І тут уже виникають питання, на які Zейло гарантовано не дасть відповіді у своїх відосіках:* Чому, маючи досвід знищення цих комплексів на півдні, пускові зони на півночі не атаковані ні ракетами, ні роями тих самих міндічівських етажерок, де вони навіть при мінімальній точності мали б змогу вивести комплекс з ладу. У нас більше нема власної розвідки й нам заблокували натівську, зокрема, оперативну? Не чув про таке зараз. Чи може всі сили й ресурси кинуті лише на димові ефекти з підсмаженими нпз? Чи договорняк не передбачає?* То ми розписуємося в неможливості перехоплення чи подавлення таких цілей уже в польоті? Так, їх уразити складніше й у 2022 році нас переконували, що це неможливо. Зараз військова наука пішла вперед. А наші можливості без змін?* Чому в нас більше не працює система оповіщення при атаці виключно балістикою будь-яких систем? Це якісь технічні новації ворога, втрата нами розвідувальних можливостей, чи стара й добре відома історія із одним сцарьком-соціопатом. Там цілий ряд повідомлень (наші успіхи, наші втрати й поява оперативних загроз) військовим забороняли сповіщати до доповіді вєрховнаму і його реагування.На Банковій вирішували: запускати у відосіку чи передати сумнівну честь першого повідомлення про погані новини військовим речникам. Коли готується комплексна атака й вилітають борти з крилатими ракетами, готується балістика, запускають шахеди, переважно є пару годин на роздуму інфантильної істоти. Зараз пару разів пуски лише балістики. Часу на рішення — секунди. А повідомити без сцарька військові просто бояться. І тривога й монітори мовчать... Хоча всі приготування переважно відомі наперед...І ці питання вже далеко не військово-технічні. Що цікаво: головні жертви цих неупереджених та непопереджених ударів про все це навіть чути не бажають... Ну, вівці також на бойню йдуть радісно...