Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Вступ до ЄС – розділити Україну й Молдову? Про одну «не новину». Або як програти всі перспективи?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=QNu4h3KYtlQ===«Люблю» я наших журналістеняток, експердиків чи отих активістів за викликом. Пригадуєте, як бодай найменша заминка ставалася в наших стосунках із Заходом за часів Порошенка, який ґвалт стояв. Усе пропало, катастрофа, втрачені можливості, Порошенко, доколє!!! А тут, що б не відбувалося, тиша й такий спокій… ну геть, як у могилі. Вчора ми розбирали обставини довкола законпроєкту Європарламенту, яким спрощується процедура позбавлення країни безвізу та доповнення підстав для цього, зокрема, порушеннями прав людини. Після недавніх резолюцій Європарламенту вже ж очевидно, що це вже червона карточка Грузії та жовта для позеленілої України. Аж ні, половина експертів це замовчали, а інші запекло даказують, що то для будь-якої з 61 країн із таким статусом, тільки не для нас. То коли там, де все аж настільки явно й чітко, нема сприйняття, то якою мала б бути реакція нашої медіаспільнотки на отаку геть зовсім «не подію», як появу серед адвокатів Молдови у ЄС партії Соціалістів і Демократів та ініціатива її представників відділити Молдову в рамках переговорів про вступ до Євросоюзу від України, бо Молдова динамічна й успішна, а Україна перетворилася на гальмо і сповзає в протилежний бік. Можна формально навіть погодитися, що й справді ж, події ніякої не відбулося. Нема рішень, інституції ЄС з цього приводу мовчать, найбільша партія Євроспільноти ЄНП не висловлювалася. Яке значення має позиція не правлячої й ненайбільшої партії й фракції з такого дразливого питання? От через цю майже тотальну байдужість до отакої «неподії», я вирішив розкласти все це по поличках та розібрати до атомів. Бо я зовсім не такий благодушний у цій ситуації. Річ у тому, що раніше Україна була для Молдови локомотивом у євроінтеграції, а зараз усе навпаки. І та зв’язка обох країн підтягує Україну, попри всі провали й відкочування від стандартів та критеріїв, до переговорних рамок, змушує єврочиновників тратити собі нерви на переговори з нашими брехливими посадовцями й таки тягнути Україну від одного етапу до іншого. Наше Зе так і не зрозуміло, що підтримка у війні та підтримка євроінтеграції кардинально відрізняються. Наші безумовні друзі Нідерланди, Данія, Швеція, були головними противниками надання Україні статусу кандидата в ЄС. А один із найзапекліших агітаторів за підтримку України у протистоянні агресору канцлер Мерц не бачить сенсу розглядати перспективи нашого членства в ЄС до 2034 року…Тож, без спільної дії із маленькою Молдовою, яку зараз усі хочуть підтримати, ми просто покотимося по похилій. Зброю нам купуватимуть і без прогресу в реформах, а от до спільного дому такими неотесаними не допустять. А ще є таке поняття, як адвокація в Європейському Союзі. От я й взявся трошки простою мовою пояснити, що це таке й чому в Молдови не лише сьогодні значно кращі перспективи, ніж в України, але й як вона може дуже швидко і завдяки кому знайти підтримку для ідеї відділення від України Зеленського, яка вже стає реальним гальмом.І якщо перспектива втрати безвізу, що хоч трохи розворушила наше болото, є драматичною тенденцією, але майже гарантовано відкладеною на повоєнний час, то тиха втрата шансів на реальне приєднання до Євросоюзу може статися в будь-який час. Для цього Майї Санду треба лише заручитися на одному з самітів чи форумів підтримкою своєї європейської партії ЄНП, а наш вирок саме на той форум має не допустити Петра Порошенка. А далі все вже піде, як по нотах… Нотах не нашої опери…