Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Як фірман батОгом»… Як жонглюють угодою, за нас ініціюють нам підтримку та про ще не той імпічмент…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=Rrf5mUHhOKs===Сьогодні трошки відкладу наші внутрішні події, може визріє хоч щось важливе, бо на хороші новини ми з вами вже якось не дуже сподіваємося ще з 2019 року. А тим часом за межами України вирує своє життя. І доволі часто ми там також опиняємося в центрі уваги. Погано, коли через скандали, корупцію, придушення прав і свобод, краще, коли в контексті підтримки й солідарності. Як не дивно, але хороші й корисні для України події за кордоном для України примножує переважно не влада, а опозиція своєю державницькою діяльністю. Можливо, про деякі корисні підсумки візиту української опозиційної делегації на форум ЄНП до Валенсії зроблю окремий запис. Бо там справді сказано багато нам потрібного. А в Європі слова мають традицію підтверджуватися ділами. А сьогодні про три інші події. Перша – це взагалі якийсь суцільний скандал. Ідеться про одіозну угоду про надра. Ми ще не знаємо остаточного змісту угоди, але процедура просто шокує дурістю й дикістю. Тільки за сьогоднішній день укрделегація тричі поміняла свою позицію й з таким дурними відмовками, що соромно навіть згадувати, а довелося розбирати. На етапі пізнього вечора вже знову ніби підписують, звісно, ще раз поторгувавшись. І щось мені підказує, що не за державні інтереси… Ще минулої ночі з українського питання засідав Радбез ООН. Усе тут наче позитивно. Й особливо те, що міністр Сибіга відправив туди представляти позицію України не ганьбу вітчизняної дипломатії єрмаківського хама Мельника, а мудру й виважену заступницю міністра Мар’яну Бецу. Тож, на засіданні ми виглядали адекватно. А от те, що вже не сподіваючись на ініціативу Зелінскі, Франція самостійно ініціювала засідання – це вже сором. Добрі й змістовні доповіді представників секретаріату ООН, хороша підтримка союзників, звісно, дикість від рашистів. Сомалі, США, Пакистан, Алжир та Китай не вразили. І подія, яка не матиме поки наслідків, але яку мусимо уважно розглянути – це початок першої в новій каденції спроби імпічменту Трампа. Зараз це лише бажання одного конгресмена виявитися першим ініціатором. Буде ще кілька таких самих безрезультатних спроб. Не вистачає голосів у Палаті Представників, звідки все має початися. А там потрібна половина присутніх. Поки в респів більшість. Але в не такому вже й далекому майбутньому це все може дуже помінятися. І тоді ця процедура десь у США може дуже сильно відгукнутися в Україні, якщо, звісно свого розуму на наступних виборах забракне. От про всі ці деталі, порівняння з Україною та можливі наслідки завершальна частина сюжету.