Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Як фірман батОгом»… Як жонглюють угодою, за нас ініціюють нам підтримку та про ще не той імпічмент…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=Rrf5mUHhOKs===Сьогодні трошки відкладу наші внутрішні події, може визріє хоч щось важливе, бо на хороші новини ми з вами вже якось не дуже сподіваємося ще з 2019 року. А тим часом за межами України вирує своє життя. І доволі часто ми там також опиняємося в центрі уваги. Погано, коли через скандали, корупцію, придушення прав і свобод, краще, коли в контексті підтримки й солідарності. Як не дивно, але хороші й корисні для України події за кордоном для України примножує переважно не влада, а опозиція своєю державницькою діяльністю. Можливо, про деякі корисні підсумки візиту української опозиційної делегації на форум ЄНП до Валенсії зроблю окремий запис. Бо там справді сказано багато нам потрібного. А в Європі слова мають традицію підтверджуватися ділами.А сьогодні про три інші події. Перша – це взагалі якийсь суцільний скандал. Ідеться про одіозну угоду про надра. Ми ще не знаємо остаточного змісту угоди, але процедура просто шокує дурістю й дикістю. Тільки за сьогоднішній день укрделегація тричі поміняла свою позицію й з таким дурними відмовками, що соромно навіть згадувати, а довелося розбирати. На етапі пізнього вечора вже знову ніби підписують, звісно, ще раз поторгувавшись. І щось мені підказує, що не за державні інтереси…Ще минулої ночі з українського питання засідав Радбез ООН. Усе тут наче позитивно. Й особливо те, що міністр Сибіга відправив туди представляти позицію України не ганьбу вітчизняної дипломатії єрмаківського хама Мельника, а мудру й виважену заступницю міністра Мар’яну Бецу. Тож, на засіданні ми виглядали адекватно. А от те, що вже не сподіваючись на ініціативу Зелінскі, Франція самостійно ініціювала засідання – це вже сором. Добрі й змістовні доповіді представників секретаріату ООН, хороша підтримка союзників, звісно, дикість від рашистів. Сомалі, США, Пакистан, Алжир та Китай не вразили.І подія, яка не матиме поки наслідків, але яку мусимо уважно розглянути – це початок першої в новій каденції спроби імпічменту Трампа. Зараз це лише бажання одного конгресмена виявитися першим ініціатором. Буде ще кілька таких самих безрезультатних спроб. Не вистачає голосів у Палаті Представників, звідки все має початися. А там потрібна половина присутніх. Поки в респів більшість. Але в не такому вже й далекому майбутньому це все може дуже помінятися. І тоді ця процедура десь у США може дуже сильно відгукнутися в Україні, якщо, звісно свого розуму на наступних виборах забракне. От про всі ці деталі, порівняння з Україною та можливі наслідки завершальна частина сюжету.