Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Чому світ не вчиться на гіркому досвіді нашого популізму. Наше місце на пів шляху до катастрофи". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=4t9P2MAcagw===На чужих помилках вчаться мудрі. Ми не захотіли вивчати чужих уроків, а нині з гіркотою бачимо, як світ не бажає вивчати наш гіркий досвід та страшні трагедії, до яких привів Україну безвідповідальний вибір популізму. На жаль, на цю голку простих, а найчастіше, при цьому, ще й московських рішень, підсідають чимало європейців. Але поки ця загроза для нашого континенту ще далека від фатальності. І вже маємо добрий досвід Романії, де зробили правильні висновки, звідки прийшло зло в Україну й Грузію, та стали не з наслідками боротися, а рубати безпосередньо кремлівські щупальця. Чого не зуміли вчасно зробити ми та грузини. Наприкінці коротко згадую, чому навіть формально проросійські влади та політики в деяких європейських країнах – це ще не крайня загроза.А далі про три градації ймовірності катастрофи. Відверто популістські та лівацькі виступи в Південній Кореї привели до імпічменту прозахідного президента-демократа. Ліваки-популісти святкують перемогу, розказують, як їм свої «бариги заважали залагодити конфлікт з братьямі з півночі». Враховуючи сусідство з божевільним маніяком Кімом, перспективи виглядають доволі похмурими. Але я б тут не драматизував. Там усе ще є межа, яку й ліваки не готові перейти – вони ж уже не вперше здобувають реванш. А на додачу американські війська й угода про стратегічне партнерство та безумовна підтримка, ну й дуже сильний вплив корпорацій, яким отаке буйство стихії заважає спокійно працювати. От не буде в Кореї катастрофи. Просто, після деякої стагнації маятник знову хитнеться вправо.Інша крайність – Сакартвело. Там уже реальна біда: протестувальники виснажуються, опозиція невпевнена, а влада вміло забетоновує диктатуру. Схоже, що з цілком зрозумілих та об’єктивних обставин, але все ж Сакартвело пройшла свій період ще відносно безкарної безвідповідальності на минулих виборах. На нинішніх уже пройдена точка неповернення. Не хочеться в це вірити, але схоже, що для ще одного народу завершується історія. Грузини пройшли, можливо, свої останні вибори на доволі тривалу перспективу. Тепер це вже той самий совєтський союз чи околиці рашистської імперії. У них нині відбувається те, що колективний зеле-путін готував для українців у лютому 2022 року. Українці не піддалися. У нас не вийшло, а в Сакартвело дуже схоже на точку неповернення.І Україна. В нас безвідповідальний вибір 2019-го привів до страшних наслідків. Але це ще не кінець історії. Те, що в Грузії відбувається нині, в нас може відбутися наступного року. Оті самі останні вибори в короткій новітній історії. Так, це реальність. Але в нас ще є можливість обрати свій шлях. Але є «мудрий нарід», який відмовляється вчитися й на своїх, і на чужих помилках. Але в нас іще є вибір і перспектива. І свою точку неповернення українці ще не проминули. Не змарнувати б шанс…