BookМагія

#фестиваль#Книжкова_країнаВітаю «мій любий читачу…»Я ніколи не пишу свої враження по «гарячих слідах», спочатку повинен пройти якийсь час. Будь то прочитана книжка, вистава, івент чи фестиваль, якщо через 5-6 днів я не зможу про нього розповісти, то чи є сенс про нього розповідати взагалі… Про осінню Книжкову Країну є сенс розповісти, адже цей фестиваль був не схожий на всі інші, на яких я побувала. Як і весною, цей фестиваль знов вийшов за межі звичайної книжкової «бульбашки», зробивши ставку на безкоштовний вхід і яскраве «шоу» організатори змогли залучити нових відвідувачів, які рідко ходять на книжкові заходи, і змогли зацікавили їх сучасною українською літературою. Кількість відвідувачів у вихідні дні була просто неймовірна, локації де проходили івенти були переповнені, бестселери просто змітались з книжкових яток видавців. В останній день, я навіть помітила, що топові видавці типу КСД та Вівату почали викладати нерозпродані наклади книжок за 2019 – 2020 роки, і на них теж був попит. Я вже про це писала, цей фестиваль запам’ятався відсутністю ряду великих книжкових «гравців» таких як Абабагаламага, ВСЛ, Віхола, Богдан. Між тим були представлені ряд маленьких видавництв які отримали свою «хвилину слави». Але не все так радісно, як мені здавалося на перший погляд… Ряд видавництв заявило, про відсутність запланованих продажів, великий пост Сашка Лірника наробив "нервів" для організаторів. Складно тут щось сказати, але, боюсь, виконати забаганки щодо розташування всіх без виключення учасників дуже складно. Комусь дістається «хороше» місце, комусь «гірше», і зрозуміло що більші «гравці» книжкового ринку претендують на кращі місця.Особливістю цього фестивалю стали певні «опції» від організаторів, які здорово прикрасили і без того яскравий фестиваль. Наприклад – дуже гарна спроба влаштувати парад «косплею», при чому це не були запрошені аніматори (чим грішить ряд фестивалів), це були звичайні відвідувачі, які спробували переодягнутись в своїх улюблених книжкових героїв. Як правило, в нас «косплеють» героїв серіалів, фільмів, аніме або коміксів, тому спроба перетягнути «косплеєрів» на показ героїв улюблених книжок була просто неймовірною. І крім захоплення, заставила задуматись, а чи існують в нас книжки українських авторів, героїв яких захочеться показати? Ще декілька оригінальних «опцій» від організаторів - наявність на деяких івентах сурдоперекладача, крім дитячої зони було створено окрему зону для родинних заходів, існування ігрових зон настільних ігор для дітей, підлітків і навіть для дорослих. І напевно головне, існування цілого павільйону для ветеранських та військових заходів і книжок. Всі ці на перший погляд «незначні опції» створили з Книжкової Країни дуже оригінальний захід, який не схожий на інші книжкові фестивалі. Він зміг поєднати професійний, розважальний і серйозний настрій. Створивши велику кількість можливостей, щоб кожен відвідувач зміг знайти щось своє, що відповідає його настрою, вподобанням чи переконанням. На фото👇, команда волонтерів, тих, для кого фестиваль став домівкою на ці чотири дні. Серед них є і я... Щиро Ваша #Клякса.

​#фестиваль#Книжкова_країнаВітаю «мій любий читачу…»Як і обіцяла розказую про свої покупки на «Книжковій Країні». Взагалі, на момент початку фестивалю в мене була лише одна стовідсоткова «забаганка». Але дивлячись на досвід минулої «Книжкової країни» я дуже хотіла погортати книжки маловідомих маленьких видавництв. Серед них можна натрапити на справжні скарби. Отже, мій «книжковий улов» такий:- Дара Корній «Гонихмарниця». Видавництво Ранок. Саме за цією книжкою я йшла на Книжкову Країну, вона вийшла ще літом, але я все сподівалась придбати її в «живу» у авторки, щоб пообіймати її. Я знала, що організатори до останнього сподівались на її приїзд на Книжкову країну, але складні життєві обставини не дозволили, пані Дарі, приїхати в Київ. Тож я не змогла більше чекати, і вирішила її придбати.- Наталія Матолінець «Всі мої ключі і Ґайя. Вогонь півночі». Видавництво «Віват». Це фінальна книжка дилогії «Всі мої ключі і Ґайя». Перша частина коштувала мені безсонної ночі. А друга все ніяк не з’являлась в продажі. Клята русня, під час атаки на «Фактор-Друк» повністю знищила вже готовий наклад. На КиївБукФесті я її не побачила, а тут вже не могла не купити.- Збірка фантастичних оповідань «Мотанка». Видавництво «Віват». Певно не потрібно казати чому я купила цю книжку. Це, певно, один з головних хітів цього фестивалю. В суботу, скориставшись зв’язками, я ледве-ледве встигла «вихопити» останній примірник з кольоровим зрізом. А в неділю вже й звичайного не можна було знайти. - Юлія Нагорнюк «Діва, Матір і Третя». Видавництво «Ще одну сторінку». Нове для мене видавництво. Декілька тижнів назад мої друзі з телеграм чату дуже мені радили її прочитати. Я довіряю їхньому смаку тому і обрала її.- Олег Карачевський «Симфонія дороги». Видавництво ТУТ. Ще одне «нове» для мене видавництво. І знов рекомендація знайомого. Колись на каналі Три Кванти опівночі Каджит викладав огляд на цю книжку. Не скажу що він був негативний, скажу так, в мене виникло бажання просперечатись. Але не читавши книжки, я ніколи не сперечаюсь. Отже погортавши на стенді видавництва, я вирішила її придбати і посперечатись з Каджитом.- Нін Ґорман, Матьє Ґобе «Попіл лине до неба». Видавництво ТАК. Напевно саме молоде видавництво в Україні, їх презентація була на другий день «Книжкової Країни». Вони відразу представили дві книжки, я погортала одну з них, і вирішила підтримати. Тим більше, що це французька підліткова історія. Я завжди любила французьку сентиментальну прозу, але французьких підліткових книжок ще не читала. Ось таким вийшло в мене «книжкове полювання» на фестивалі…Щиро Ваша #Клякса.

​#ТворчістьТрішки гумору на канал, для колег філологів, студентам, абітурієнтам минулим і майбутнім. Легенда про "Чорного абітурієнта"Під час подання заяв до Інституту Філології можна почути жалібний стогін і завивання, що лякають абітурієнтів та Приймальну Комісію. То мається неприкаяна душа «Чорного абітурієнта». Декілька років тому, він заблукав коридорами Жовтого корпусу, де й сконав від голоду і душевних терзань, намагаючись згадати свою спеціалізацію і назву освітньої програми. -  У-у-у!!!! – завиває «Чорний абітурієнт». Кожного серпня він з’являється серед молодих, які ще не бачили лекцій і семінарів, абітурієнтів. Нашіптує їм на вухо жахіття про поселення в гуртожиток, смикає їх за руку при заповненні документів, заставляє забувати назви спеціальності та спеціалізації. Плутає їх коридорами корпусу, міняючи місцями таблички на дверях, від чого нещасна абітура змушена блукати коридорами, ризикуючи повторити долю «Чорного абітурієнта». Лише сміливі представники Абітштабу не бояться привида! Вони вмокнули свої губи в пінний напій із солоду і хмелю, що робить із абітури студента, і в залежності від кількості пінного напою, із студента – дрова. Вони зможуть подолати чари «Чорного абітурієнта», і проведуть коридорами Жовтого Корпусу залякану абітуру. Розкажуть як заповнити договір, підкажуть як правильно називається їхня освітня програма. Вони справжні мисливці на привидів!Абітурієнте, не бійся, знайди представників Абітштабу, у них білі бейжики з жовтими плямками, і виконуй їхні вказівки. Та знай, «Чорний абітурієнт» ніколи не стане студентом. А ти скоро перетнеш цю межу. А тоді… Тоді, тобі доведеться боятись «Чорного студента», «Чорного лектора» і «Чорної сесії». Але про них ти довідаєшся вже після першого вересня.