#прочитане2026#Щоденник_Клякси Я дочитала «Лавандові цілунки» … Як не прикро визнавати, але книжка не виправдала моїх сподівань. У ній майже немає гострих моментів. А ті, що є, виглядають аж надто дитячими. Складається враження, ніби головним героям не п'ятнадцять років, а вісім. Усі гострі кути згладжені, жодної ексцентричності, жодного справжнього конфлікту. Була надія на фінал, особливо після слів відомої пісні: «Ми усі розбіжимося по русифікованих містах». Здавалося, що саме тут історія нарешті набере драматизму. Але авторка обрала стовідсотковий гепіенд. Ще один суттєвий недолік — відсутність сильних чоловічих персонажів. Уся увага зосереджена на жіночих історіях, а чоловічі герої існують радше як функціональні елементи сюжету, ніж як повноцінні персонажі. У підсумку книжка мені не зайшла. На мою думку, вона може сподобатися тим, хто лише починає знайомство з підлітковою романтикою. Якщо ж ви вже прочитали чимало книжок цього жанру, навряд чи знайдете тут щось нове. Оцінка — 5 із 12.#Клякса