​​#прочитане2025Лорен Ґрофф - «Матінка» Видавництво VIVAT 2023р.Я дочитала роман Лорен Ґрофф «Матінка» — і ця книжка оселилася в мені назавжди. Це роман, у якому немає звичних атрибутів сучасної жіночої прози — тут немає побутової зручності, ані легкого фемінізму в рожевій упаковці. Це — жіночий гнів, жіночий біль, жіночий спротив, виведений у формі старовинної латинської хроніки, але дуже сучасний. Це роман про мовчазне, глибоке й відчайдушне бажання жити — не як служниця, не як власність, не як тінь у чужій історії, а як людина. Жінка. Суб’єкт.«Матінка» — це розповідь про дівчину Марі, яку вигнали з двору Елеонори Аквітанської, бо вона надто висока, надто розумна, надто «нежіночна». Вона некрасива, нетиха, незручна. Її відправляють до напівзруйнованого монастиря, де мешкають кілька наляканих, голодних черниць. І там, у цій глухій тріщині між владою та забуттям, починається справжня історія жіночого спротиву.У світі, де жінка — це ніщо, де її тіло належить або батькові, або чоловікові, або церкві, Марі створює альтернативу. Вона поступово перетворює розвалене абатство на самодостатній, захищений, автономний простір, де жінки — монахині, вигнанки, втікачки — отримують другий шанс. Марі будує захищений простір — острівець жіночої волі у морі жорстокості. Абаство, що приймає вигнанок, зґвалтованих, тих, хто втікає від війни, голоду, побоїв — або просто від долі, нав’язаної чоловіками.У цьому закритому жіночому мікросвіті, де чоловіки — або загроза, або вороги, — виникають особливі стосунки між жінками. І Ґрофф зображує їх не як щось «сенсаційне» чи «грішне», а як природне продовження почуттів у середовищі, де любов, тепло, тілесність і підтримка не засуджуються, а просто є.Це право — любити того, кого хочеш — Ґрофф подає як щось таке, що жінки відстоювали ще в XII столітті. І досі відстоюють. У цьому сенсі «Матінка» перегукується з легендами про амазонок: жінок, які відмовилися жити в чоловічому світі, вибудовуючи своє — з власними законами, тілом, правами і виборами.Авторський стиль Лорен Ґрофф заслуговує на окрему увагу. Її мова — ритмічна, висушена, як старовинний пергамент, але при цьому дивовижно поетична. Вона пише без діалогових лапок, без очевидних емоційних підкреслень — але все горить між рядків. Це книжка, яку не читаєш — а проживаєш, як черниця проживає молитву: суворо, в тиші, але з внутрішнім вогнем.На сторінках роману Лорен Ґрофф відтворює різні шляхи, якими жінки намагалися вибороти для себе бодай крихту свободи. Вона показує фрейлін, що вирушають у хрестовий похід, мріючи про духовне піднесення й сенс, а натомість стають здобиччю у війні, яка ніколи не належала їм. Вона показує жіночі монастирі — місця, що мали бути простором захисту, тиші й служіння, але стають мішенню: їх спалювали, грабували, а черниць ґвалтували —бо вони були легкими цілями у патріархальному світі.І на цьому тлі бажання головної героїні виглядає особливо гостро — вона хоче вижити. І не просто вижити, а збудувати притулок, що стане новою моделлю — системою, де жінки вперше самі зможуть керувати своїм життям і своїм виборомТема фемінізму в цьому романі не виголошена гаслами — вона виболена кожною сторінкою. Це фемінізм через боротьбу, через втрати, через жертви. І хоча, Марі — не ідеальна. Вона владна, жорстка, часом жертвує чужими та власними почуттями заради спільного блага. Але саме вона стає тією, хто ламає правила.«Матінка» - це не просто феміністичний роман — це радикально жіночий роман. Не в тому сенсі, що виключає інше — а в тому, що відверто, без прикрас говорить про жінок як цілісний світ. Він нагадує, що фемінізм почався не у ХХ столітті. Він почався ще тоді, коли жінки під завалами мовчання й молитви, серед каміння монастирських стін, потайки мріяли про свободу. І будували її — з молитви, болю і рішучості.Оцінки: цікавість – 3, динаміка – 2, логіка – 3, обкладинка – 0, оригінальність – 1, зачепило – 1Оцінка: 10 з 12Щиро Ваша #Клякса.