Basilica Rasologiae

Махно Нестор Іванович — ультралівий терорист, засновник бандитського угруповання «Революційна повстанська армія України» та його очільник у 1918-1921 роках. У 1906 році долучився до анархістської злочинної організації «Спілка бідних хліборобів», у складі якої займався розбоєм, грабунком та вбивствами. У серпні 1908 року заарештований за звинуваченням в убивстві, ув'язнений. У новорічну ніч 1909 року вчинив невдалу спробу втечі, у березні 1910 року засуджений до смертної кари, проте незабаром вирок замінили на довічну каторгу. Після лютневого перевороту 1917 року повернувся на Катеринославщину, де став одним з ініціаторів створеннія «Селянської спілки», брав активну участь у діяльності рад, а з кінця 1917 року очолював низку збройних бандитських угруповань, що здійснювали напади на війська УЦР та білогвардійців. Під час німецького наступу 1918 року втік з України, проте літом того ж року повернувся та очолив збройне повстанське угруповання, яке провадило бойові дії проти українських, а в подальшому петлюрівських військ, а також проти білих та інтервентів, у 1919 році ввійшла до складу більшовицьких бандформувань. Брав участь у прориві в Тавриду восени 1920 року, після якого махновські угруповання були знищені більшовиками, а сам Махно зумів утекти, проте в серпні 1921 виїхав у Румунію. Решту життя провів у еміграції, періодично друкувався в анархістських виданнях.Етнічне походження: РуськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈84,4)Висотний індекс: Ортокранія (≈73,1)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈86)Носовий індекс: Лепторинія (≈68,7)Форма спинки носа: ПрямаВисота чола: Середнє (≈32,6% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Слабко нахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: Помірно широкіЩелепа: СередняПідборіддя: Слабко виражене вольовеФорма потилиці: ОкруглаКолір очей: Темний відтінок, №2 за шкалою БунакаПосадка очей: СередняКолір волосся: Темно-змішаний відтінокТовщина губ: ТонкіБудова тіла: Мезо-доліхоморфнаЗріст: Помірно низький (160 см)Поєднання рис східнобалтійського та динарського типівBasilica Rasologiae

Його Святість і Блаженство Католикос-Патріарх Ілія II (в миру – Гудушаурі-Шиолашвілі Іраклій Георгійович) – Святійший і Блаженнійший Католикос-Патріарх усієї Грузії, Архиєпископ Мцхетський і Тбіліський, Митрополит Піцундський, Сухумський та Абхазький від 10 грудня 1977 року до 4 березня 2026 року. У квітні 1957 року прийняв чернецтво і був рукоположений в дияконський сан, а в квітні 1959 року – в пресвітерський. У 1960-1963 роках був кліриком кафедрального собору в Батумі, після чого був рукоположений у єпископа Шемокмедського, вікарія Католикоса-Патріарха Єфрема II, у серпні 1967 року був переведений на Сухумську кафедру. У 1963-1972 роках був ректором Мцхетської семінарії. На час Патріаршества Ілії II припав період відродження Церкви Грузії: з 34 храмів і 4 монастирів у 1977 році ГПЦ зросла до 550 храмів та 170 монастирів, кількість духовних навчальних закладів зросла з 1 до 17, було створено десятки нових єпархій, також Церквою було реалізовано безліч благодійних ініціатив. З ініціативи Патріарха Ілії ГПЦ у 1997 році вийшла зі «Всесвітньої ради церков». Під час свого Предстоятельства постійно виступав у ролі посередника під час політичних конфліктів у Грузії, зокрема з 2024 року постійно закликав опозицію до припинення насильницьких протестів та діалогу з урядом. У 2017 році делегував частину своїх повноважень Митрополиту Шио (Муджирі), призначивши його Патріаршим Місцеблюстителем.Етнічне походження: ГрузинськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈86,2)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈76,8)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈86,3)Носовий індекс: Лепторинія (≈60,4)Форма спинки носа: ВипуклаВисота чола: Середнє (≈32,6% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Помірно нахиленеНахил очної щілини: Зовнішні кути нижче за внутрішніВилиці: ШирокіЩелепа: СередняПідборіддя: Слабко виражене вольовеФорма потилиці: СплощенаКолір очей: Темний відтінок, №2 за шкалою БунакаПосадка очей: Помірно глибокаКолір волосся: Темний відтінокТовщина губ: Помірно товстіБудова тіла: Мезо-брахіморфнаЗріст: Середній (≈170-172 см)Вірменоїд із впливом східного атлантидаBasilica Rasologiae

Високопреосвященнійший Архиєпископ Никодим (в миру – Кобзар Володимир Степанович) – Архиєрей Української Православної Церкви Київського Патріархату, Архиєпископ Сумський і Охтирський від 2 грудня 2019 року, постійний член Священного Синоду УПЦ КП. Керуючий Сумською, Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями УПЦ КП. У серпні 1991 року отримав від Єпископа Сумського Никанора дияконську та пресвітерську хіротонії, у Великий Піст 1998 року прийняв чернечий постриг. Наразі є найактивнішим будівничим канонічної Православної Церкви на Русі. Зусиллями владики Никодима протягом останніх років було суттєво збільшено кількість храмів та здійснено десятки рукоположень кліриків у підпорядкованих йому єпархіях.Етнічне походження: Руське, жидівськеПоздовжній діаметр черепа: 192 ммПоперечний діаметр черепа: 162 ммВисота зводу черепа: 153 ммВиличний діаметр: 150 мм Бігоніальний діаметр: 126 ммВисота обличчя: 130 ммВисота чола: 69 мм; ≈34,7% від загальної висоти обличчяВисота носа: 57 ммШирина носа: 35,5 ммВисота орбіт: 32 ммЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈84,4)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈79,7)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈86,7)Носовий індекс: Лепторинія (≈62,3)Форма спинки носа: ВипуклаФорма чола: НахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: ШирокіЩелепа: ШирокаПідборіддя: Слабко вираженеФорма потилиці: ПласкаКолір очей: Світлий відтінок, №9 за шкалою БунакаПосадка очей: Помірно слабкаТовщина губ: СередніБудова тіла: Брахі-мезоморфнаЗріст: Низький (165 см)Поєднання рис вірменоїда та східного балтидаBasilica Rasologiae

Тарас Григорович Шевченко – видатний руський поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч, академік Імператорської Академії мистецтв. Один із основоположників нової руської літератури та літературної мови. Опинившись 1831 року в супроводі свого пана в Петербурзі, був відданий в науку живописцю Василю Ширяєву на 4 роки. За час навчання Шевченко опанував мистецтво декоративного розпису та брав участь у розписі Великого театру, а у 1836-1838 роках брав участь у виготовлені декорацій та оновленні розпису плафонів Александринського і Михайлівського театрів, а також у розписі будівель Сенату та Синоду. 1838 року групою друзів із числа художників та письменників був викуплений із кріпацтва та того ж року став учнем Імператорської Академії мистецтв, а 1840 року вперше видав збірку віршованих творів під назвою «Кобзар». 1846 року долучився до антидержавного Кирило-Мефодіївського товариства, за участь у якому 1847-1857 роки провів у засланні. Протягом всього цього часу, зокрема й під час заслання, продовжував писати та малювати і є автором 237 віршованих та 11 прозових творів, а також понад тисячі художніх робіт, з яких до нашого часу збереглося 835, серед яких, зокрема, чимала кількість ілюстрацій та гравюр до творів інших письменників.Етнічне походження: УкраїнськеЦефальний індекс: Мезоцефалія (≈80,2)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈75,8)Лицьовий індекс: Мезопросопія (≈84,4)Носовий індекс: Мезоринія (≈71,7)Форма спинки носа: ПрямаВисота чола: Низьке (≈29,8% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Слабко нахилене Нахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: ШирокіЩелепа: ШирокаПідборіддя: Слабко виражене вольове Форма потилиці: ОкруглаКолір очей: Світлий відтінок, №9 за шкалою Бунака Посадка очей: ГлибокаКолір волосся: Змішаний відтінокТовщина губ: ТонкіБудова тіла: БрахіморфнаЗріст: Середній (≈165 см)Борребю в основіBasilica Rasologiae

Священномученик Гавриїл Федорович Костельник – протопресвітер Українського Екзархату РПЦ у 1946-1948 роках, що був служителем «УГКЦ» з 1913 року, видатний руський церковний діяч, богослов, мовознавець, письменник та історик, що відіграв ключову роль у ліквідації «УГКЦ». У міжвоєнний період підтримував зв'язок із русинами Югославії, брав участь у діяльності організації «Руске Народне Просвитне Дружство». У 1920-1929 роках був головним редактором часопису «Нива», у 1930-х роках написав низку статей, спрямованих на критику більшовизму та атеїзму. У 1939 році брав участь в обговоренні можливого перетворення «УГКЦ» на автокефальну Православну Церкву. У 1946 році очолив ініціативну групу, що наприкінці лютого скликала Львівський Собор, на якому богопротивна Берестейська унія 1596 року була проголошена недійсною, а всі клірики та віряни «УГКЦ» возз'єднались із Церквою Христовою. У подальші роки видавав журнал «Православний вісник» та намагався посилити свій вплив серед колишніх уніатів з метою відходу від РПЦ МП та створення автокефальної Православної Церкви в Україні. 7 вересня 1948 року зазнав мученицької смерті, будучи застреленим на шляху додому з Богослужіння.Етнічне походження: РуськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈81,9)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈76,6)Лицьовий індекс: Юрипросопія (≈81,3)Носовий індекс: Лепторинія (≈64,7)Форма спинки носа: ВипуклаВисота чола: Низьке (≈29,7% від загальної висоти обличчя)Форма чола: Слабко нахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: Дуже широкіЩелепа: Дуже широкаПідборіддя: Виражене вольовеФорма потилиці: ОкруглаКолір очей: Світлий відтінокПосадка очей: ГлибокаТовщина губ: ТонкіБудова тіла: Брахі-мезоморфнаЗріст: ВисокийБорребю із незначним динарським впливомBasilica Rasologiae

Рівно 80 років тому розпочався Львівський Собор, що повернув Галичину Христовій ЦерквіЩе в роки Другої світової війни, коли галицькі землі перебували під німецьким контролем, в середовищі уніатів сформувалась група духовенства на чолі з Климентієм Шептицьким, що виступала за відкинення богопротивної унії 1596 року та повернення до Православ'я. До цієї групи входив, зокрема, майбутній Священномученик Гавриїл Костельник – колишній затятий уніат, що через власні пошуки віднайшов Істину Православної віри. Попри невдачу тодішньої спроби відриву від папства, йому судилось довести розпочате до кінця.По завершенню Другої світової війни Гавриїл не залишив намірів щодо повернення Галичини до Православ'я. Попри те, що радянська влада спочатку була вельми лояльною до уніатів, вже навесні 1945 року отцю вдалось отримати дозвіл на проведення Собору щодо возз'єднання уніатів із Церквою Христовою. 1 квітня 1945 року він, як керуючий Львівською єпархією уніатів, створив і очолив Ініціативну групу по возз'єднанню з Православною Церквою, до якої в подальшому увійшли керуючий частиною Перемишльської єпархії на Дрогобиччині Михаїл Мельник та один із деканів Станіславської єпархії Антоній Пельвецький. В подальшому під юрисдикцію ініціативної групи перейшло понад 800 уніатських кліриків, зокрема практично весь клір Дрогобиччини.На початку 1946 року очільник Ініціативної групи Гавриїл Костельник скерував до місцевої влади запит на проведення Собору у Львові наприкінці лютого, на який була дана ствердна відповідь. 30 січня Патріарх Алексій (Симанський) у телеграмі до одного. Гавриїла висловив йому цілковиту підтримку та благословив на возз'єднання із Православною Церквою, а 5 лютого у Львові відбулась зустріч ініціативної групи, яка затвердила список учасників Собору, до числа яких увійшли 216 представників духовенства та 19 вірян, а також делегація Українського Екзархату на чолі з Митрополитом Київським Іоанном. Ще до початку Собору Антоній Пельвецький та Михаїл Мельник таємно перейшли до Православної Церкви та були рукоположені в єпископський сан.Собор під головуванням протоієрея Гавриїла Костельника розпочався 23 лютого в Соборі Святого Юра у Львові та тривав 3 дні. На його відкритті о. Гавриїл виступив із обширною доповіддю, в якій навів богословські та історичні аргументи проти унії. Після виступів інших учасників Собору вже першого дня було ухвалено рішення про ліквідацію унії 1596 року та возз'єднання із Православною Церквою. Наступного дня 12 священників, що таємно навернулись до Православ'я до початку Собору, прийняли сповіді його учасників із числа уніатів, після чого єпископами-делегатами від Екзархату було прийнято зречення від папізму 204 священників, після чого була звершена спільна Божественна Літургія. Таким чином, рівно 80 років тому, було покладено край акту боговідступництва, звершеному христопродавцями-учасниками Берестейського лжесобору 1596 року, а жителі Галичини нарешті повернулись до Церкви Христової та стали на дорогу Спасіння. Незабаром після Собору аналогічне рішення про возз'єднання з Православною Церквою ухвалили також уніати Закарпаття.Цього року річниця початку Львівського Собору співпадає з днем Собору Преподобних і Богоносних Отців Києво-Печерських, чиї нетлінні мощі нині зазнають безсоромної наруги від зрадників Православної віри, так само й імена благочестивих учасників Львівського Собору всіляко очорнюються ватиканськими сектантами та антихристиянськими ЗМІ. Нам же належить просити Преподобних Печерських та Отців Львівського Собору, аби за їхніми молитвами і думенківці, і уніати, і всякі інші вороги Православ'я були якомога швидше посоромлені та зазнали поразки в усіх своїх злочестивих намірах.Преподобні і Богоносні отці Києво-Печерські, Священномученику Гавриїле та отці Львівського Собору, моліть Бога о нас!

Схиігумен Сергій (в миру – Романов Миколай Васильович, в чернецтві – Сергій) – позаюрисдикційний схиігумен, екзорцист, активний діяч монархічного руху, що в 2001-2020 роках був кліриком РПЦ(Г). У 1986-1997 роках був ув'язнений за звинуваченнями в убивстві та розкраданні соціалістичного майна. Під час ув'язнення відреставрував церкву Різдва Пресвятої Богородиці в Краснопіллі та організував спорудження Свято-Миколаївського храму в колонії. Після звільнення був послушником Алапаєвського монастиря, а з 2000 року займався спорудженням монастиря Святих Царственних Мучеників на урочищі Ганина Яма, був його ігуменом до квітня 2005 року, зібрав для монастиря низку святинь. З 2002 року також займався будівництвом монастиря на честь ікони Божої Матері «Спорителька хлібів» на Уралі та став його духівником, також організував на території монастиря хоспіс для онкохворих. Неодноразово стверджував про виключну законність монархічної влади, називав мавзолей Леніна вівтарем сатани; заявляв, що Олексій Рідігер був убитий за непокору радянському уряду; закликав притягнути до відповідальності Путіна та більшість радянських чиновників за створення на території Росії фашистського концтабору сатани; закликав до церковного суду над лжепатріархом Володимиром Гундяєвим за сповідання ним єресі екуменізму та лихварство, тощо. Після «відлучення» з боку РПЦ(Г) продовжив служіння в уральському монастирі, проте 16 грудня 2020 року був захоплений та ув'язнений радянськими силовиками, а в січні 2023 року засуджений до семи років ув'язнення.Етнічне походження: РуськеЦефальний індекс: Брахіцефалія (≈82,1)Висотний індекс: Гіпсікранія (≈76,6)Лицьовий індекс: Юрипросопія (≈83,4)Носовий індекс: Лепторинія (≈62,2)Форма спинки носа: ПрямаВисота чола: Середнє (≈32,2% від загальної висоти обличчя)Форма чола: НахиленеНахил очної щілини: ГоризонтальнийВилиці: ШирокіЩелепа: ШирокаПідборіддя: Виражене вольовеФорма потилиці: ОкруглаКолір очей: Змішаний відтінок, №6 за шкалою БунакаПосадка очей: ГлибокаКолір волосся: Темно-змішаний відтінокТовщина губ: ТонкіБудова тіла: Мезо-брахіморфнаЗріст: Середній (≈166-168 см)Борребю із впливом норікаBasilica Rasologiae

Етногенез давніх єгиптян у краніологічній концепції Семюеля МортонаНа думку американського натураліста Семюеля Джорджа Мортона, єгиптяни — не просто випадкова суміш народів, а окрема, автохтонна гілка населення долини Нілу, що з найдавніших часів має впізнаваний тип обличчя: видовжена голова з відкинутим назад чолом, довгий прямий або орлиний ніс, повні губи, довге хвилясте волосся, інколи – косий розріз очей. Цей «єгипетський тип» він уважав тотожним у царів, жерців і простих людей, простежуючи його від фараонів до греко‑римського періоду й порівнюючи муміфіковані голови з профілями на стінах храмів.Лише у Священних Писаннях ми знаходимо які-небудь справжні автентичні записи про прадавні міграції нашого виду. «У загальному розподілі територій між нащадками Ноя, — зауважує пан Гліддон, — Єгипет, за збіжним свідченням усіх біблійних коментаторів, був відведений Міцраїму, синові Хама, як володіння і як спадщина»; звідти й те, що Єгипет від найдавніших часів називали іменами Міцраїм і Хам, або Хемі. Пан Гліддон додає, що «хоч ім’я Міцраїм ще не знайдено в ієрогліфічних легендах, існує достатньо біблійних доказів того, що цю країну юдеї називали Міцраїм і Міцар, тоді як тепер на всьому Сході Єгипет і Каїр загалом відомі під спорідненою назвою Мусср». В моделі етногенезу Мортона єгиптяни й лівійці мають спільне походження від «нащадків Хама», які прийшли в Африку через Суецький перешийок і розділилися на дві гілки. Ті, хто залишився у вузькій смузі долини Нілу й прийняв «соціальні обмеження» осілого життя та взаємного захисту, стали корінним осілим населенням Єгипту й творцями його цивілізації, тоді як інша частина, що втекла від контролю в пустелю і далі на північ Африки, перетворилася на кочові племена, які ранні джерела описують як лівійців.❏ З праці Семюеля Джорджа Мортона «Черепи Єгипту, або спостереження щодо єгипетської етнографії, засновані на даних анатомії, історії та монументальних пам’яток» (1844)#епістема_расології

Сьогодні Свята Православна Церква відзначає Неділю Торжества Православ'яВстановлення цього торжества пов'язане зі скликаним Праведною Царицею Ромейською Феодорою Константинопольського Собору 843 року, на якому було засуджено єресь іконоборства та відновлено іконошанування. Після оголошення рішень Собору Цариця оголосила: «Хай буде проклятий той, хто не шанує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері й усіх святих!». Мефодій же, поновлений на Патріаршому престолі, склав особливий чин святкового богослужіння.Велике святкування перемоги над лжевченням припало на першу неділю Великого Посту, що того року була 11 березня, і в подальшому за нею й закріпилось. Після довгих десятиліть гонінь на святі ікони та тих, хто їх благочестиво пошановував, десятки православних митрополитів, архиєпископів та єпископів, ігуменів, священників та мирян, сам Василевс Михаїл ІІІ та його праведна матір Феодора зібрались у храмі Божому, аби вшанувати ікони, що того дня знову встановили в усіх церквах Константинополя.Цього дня ми святкуємо не тільки поновлення колись жорстоко гонимого нечестивими єретиками іконошанування, але сповнення заповіді Господа Бога нашого Ісуса Христа про те, що ворота пекла не здолають Святу, Соборну та Апостольську Православну Церкву, засновану Ним. І попри всі напади на Церкву з боку світських урядів та поганських культів, попри те, що багато людей і зараз відпали від Церкви Христової, та перебувають у єресях папізму, протестантизму чи інших нових лжеучень, Православна Церква стоїть, аби ми, грішники, через неї та засновника її, Господа Бога Ісуса Христа, Спасіння мали. Адже Христос мовив: «Тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мф, 7:14). І хоча дорога ця й вузька, вона завжди відкрита для тих, в чиїх серцях живуть віра та покаяння, і дорога ця лише у заснованій Христом Православній Церкві.

АРХИПАСТИРСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ Архиєпископа Сумського і Охтирського НИКОДИМА (Кобзаря), тимчасово керуючого Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями Української Православної Церкви Київського Патріархату До мужнього воїнства нашого — захисників віри, правди та рідної УкраїниДорогі у Господі брати і сестри — воїни-герої! Благословення Боже нехай перебуває з вами у вашому святому подвигу захисту Батьківщини! Уже сьогодні ми, православні християни, вступаємо у святий період Великого посту — часу особливого духовного подвигу, покаяння та посиленої молитви. Нам відомо з настанов Святих Отців, що саме в цей час Святої Чотиридесятниці молитва має особливу силу. Сьогодні, коли Ви тримаєте щит над нашою державою у тілесному бою, ми, духовенство Української Православної Церкви Київського Патріархату стаємо пліч-о-пліч за Вас у бою духовному. Нині ж звертаюся до вас, наші дорогі захисники, із архипастирським проханням підтримати справу великої духовної ваги — придбання власного приміщення для нашої духовної семінарії в місті Суми. Ми потребуємо вашої допомоги у цій справі розбудови Церкви. Наша спільна ціль — зібрати 2 500 000 гривень, і ми віримо, що знайдеться достатньо вірних синів Церкви та України, чия жертовна лепта складе по 1000 гривень, і ми зможемо разом створити цей духовний дім.Усвідомлюючи велич вашого подвигу, ми встановлюємо священну обітницю: за кожного воїна, який пожертвує на придбання семінарії суму від 1000 гривень, ми будемо невтомно молитися за кожною Літургією аж до самого дня завершення війни. Ми будемо благати Милостивого Господа, щоб Він Своїм всесильним Покровом зберіг Вас цілими та неушкодженими на полі брані, відвів кожну кулю та ворожий снаряд, і повернув вас переможцями, живими до рідної домівки та ваших люблячих родин. Нехай ваша милостиня на розбудову Церкви Христової стане вашою духовною бронею, а наша молитва — незламним захистом. Закликаю на вас Боже благословення!Реквізити рахунку: Одержувач: РГ МИХАЙЛО-АРХАНГЕЛЬСЬКОЇ УПЦ КП ЄДРПОУ/РНОКПП: 23295044 IBAN: UA483077700000026006211225263ОБОВ’ЯЗКОВО СТАВТЕ ПРИМІТКУ «НА ПРИДБАННЯ ПРИМІЩЕННЯ СЕМІНАРІЇ ТА ІМ’Я»Також можливо зробити переказ на рахунок за допомогою QR-коду за посиланням або на карту ПриватБанку: 4149 6293 5769 1807 Кобзар В.С. (призначення платежу: «НА ПРИДБАННЯ ПРИМІЩЕННЯ СЕМІНАРІЇ ТА ВАШЕ ІМ’Я»)З молитвою за Вас,Архиєпископ Сумський і Охтирський Никодим (Кобзар), тимчасово керуючий Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями