Найважче - втрачати найближчих. Кіт - мій співрозмовник. Сором, що живий.*Відчуваю сором, що живий.А хлопці померли.Сняться бої.І інколи хлопці просять про допомогу.Реалістичні сни. БК постійно закінчується.Прокидаюсь.Всі сни сконцентровані на той вихід.Хлопці. Бій.Саме та подія, яка сталась.3 доби там були.Спершу хлопці були поранені. Наклали турнікети.Нас дуже сильно засипало.Робочий простір засипало.Нас відкопали на 4 добу.На все життя запамятаю ці фрази: 7 і 8.Бо це були наші. Вони нас відкопували. Сказали Слава Україні. І потім 78.*Раніше були героямиЗараз всі відвертаютьсяПаралельна реальністьТут плачуть світла немає. А там кабздець. Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти. Я вже подаю на розлучення. Бо непорозуміння з жінкою дуже сильне. Я говорив-говорив, але вона просто закривається, мовчить і нічого не говорить. Стара гвардія. Всі майже вже загинулиЗараз нас лишилось троєМені не страшно помертиТільки щоб моє тіло повернули до батьків. 4 роки це багато*Є глибоке розуміння, що майбутнього немає.Я знаю наступний4 щасливх білетика витягнув4 рази мене виносили. *Спогади мучать.Просинаюсь. Руки в крові.Буквально вчора ворони клювали.Це із спогадів.Коли не міг забрати хлопців. І спостерігаєш за тим, як ворони їх клювали. Роздратованість сильна.Дзвін у вухах.Багато контузій було. Достатньо багато. ***Чи хотів би я опрацювати травматичний спогад, як ми наїхали на міни?Так, хотів би.Тільки з комбатом. Який втік.*Відчуваю труднощі з пригадуванням. Не памʼятаю вибух, як дрон прилетів в дах.Я не чув вибух. Але він точно був. Втрата інтересу до того, що цікавило раніше. Хочеться бути одному часто.Відчуваю відрізаність від іншихмало спілкуюсь з іншими. **Бойовики зараз — це комедія. Починає рахувати магазин. Давно не передзаряджав. Він би не дійшов з ткким грузомСенс втрачається тоді, коли ти був за грані смерті. І ти вже готовий померти. Дуже радий поговорити з вами. З психологом один раз пересікався в секторе. Треба було поставити + в табличці. Перед психологами бетонна стіна намалювалась. Що мене найбільше вибиває з колії?Більше за все загиблі побратими - це травмівний спогад.Побратима засипало в бліндажі, задохнувся і помер.А ми в 2022 році були разом.І це вибиває в колії.В телефонній книжці через один нікого немає.І це дуже вибиває.Нашого побратима на позиції вбив снайпер.І не дозволили його врятувати.І лікар сказав, що без варіантів - не врятувати.І ми не попробували.І це мучить, провина.Коли ти міг попробувати і не попробував.Часто про це думаю. Міг щось зробити і не зробив.*Найважче - втрачати найближчихЯ заблокував цю думку. Про втрату. Він поїхав у відпустку. Бо він був для мене найріднішим братом. І в цьому житті ми з ним не побачимось. Це дуже важко, коли нема того, з ким ріс 39 років. Турбує нервове напруження постійне. Останній рік не можу адекватно поводити себе серед людей. Хочеться кричати і бити вже. Я просто пустий. Я зневірився. Не довіряю нікому. В мене є кіт: Ми з ним говорим дуже часто. Він спить біля мене. Він як мій антистрес. Приходить кожен день і мурчить: внколи здається що він говоритб зі мною. Вночі прокидаюсь. А він мурчить. Це дуже підтримує.*Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP*А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy