Херсон, Антонівський міст, вересень 2013 годТільки зараз я усвідомлюю, якою неймовірно важливою артерією він був, яка зʼєднувала правий і лівий берег Дніпра.Хто не з Херсона, часто не знає, що Херсон тільки на одному березі - правому. Не як Київ чи Запоріжжя. І коли звільнили правий берег - по суті, звільнили Херсон.В дитинстві ми безліч разів їздили через нього на море і на дачу. Спочатку автобусом. Потім своїм авто, бувало що по 2-3 рази за день туди сюди.У друзів була яхта, і для мене символом, що ми вже вийшли з Херсона - був перетин саме Антонівського мосту. проходити під мостом було завжди якось дуже велично і міст виглядав неймовірно великим. Ми йшли вверх по течії Дніпра кілька разів і вже за мостом було відчуття - ну все, ми за містом.Коли я вчився водити, то часто їздив з Херсону в Голу Пристань. Іноді з другом їхали на каву в Гопрі і назад. Їздити я навчився швидко, а міст був частиною моїх уроків. Тоді я не розумів, що цей міст такий важливий. Він просто був частиною тканини життя. І коли росіяни його підірвали перед відходом з Херсона — я приїхав в місто і першим ділом приїхав саме на цей міст. Якось не вірилось. І дійсно, міст підірвали і це був ще один шрам цієї війни. Зараз це все спогади. Але я бережу їх, бо вірю, що колись Херсон знов буде придатним для нормального життя. По-іншому. Але буде.@bagnenkoDaily