Майже цитати, які запам'яталися з розмови. Про російськомовних українцівЯкщо уявити раніше примусово зросійщених українців як, наприклад, зламану руку, то чи перестає зламана рука бути частиною вашого тіла тільки тому, що вона зламана? Тобто, хіба зросійщені українці перестають бути українцями? Логіка? Логіка. Але, додає спікер, зламаній руці притаманно хотіти зростися, повернутися до свого природного стану. То чому ж примусово зросійщені українці знаходять відмовки аби в свій природній стан не повертатися?Про тих, кому какая разніца і я так прівикЩо робить ворог при заході в населений пункт? Знищує всі прапори, герби, державні символи, школи, бібліотеки, все українське. Одразу. Бо хахляче.Що відбувалось в минулому столітті? Розстріляне відродження і гулаг за українську мову. Бо адін народ і общій язик.Ще трохи далі - емські укази і валуєвські циркуляри. Заборона говорити українською, писати українською. Бо малороси.Так а какая ж разніца? Разніца є!Людожерська імперія у всі часи намагалася нас або підкорити і розпорошити серед своїх племен (колись українські кубанські козаки - давно вже не українські і тим більш не козаки), або стерти як націю. Це відбувається і зараз. Найкращі сини України віддають свої життя заради фізичного існування українців, заради права бути українцями, за право говорити рідною мовою.Хтось скаже - я украінєц, но я так прівик, так удобнєєОкей, уявимо ситуацію: у вашого батька чи діда був скарб. Його вкрали і ви виросли в злиднях. Вимушено. Звикли жити бідно. І от у вас з'явилася нагода повернути своє. І що ж ви скажете? Та мені норм, я так звик? Не жили багато, не варто й починати? Ой, навряд. Так от, повертаючись до теми - мова, право нею говорити, право існувати - це і є той вкрадений скарб. Суверенний скарб, збережений великою кров'ю через покоління, можливість повернути своє, колись у нас вкрадене.Мова - наша, і за неї вбивають. Щоб її не існувало. Ні нас ні її. А до цього підміняли байками про адін народ і знищували в таборах. Вони і зараз відкрито кажуть, що українців треба відфільтрувати - одних "перевиховати", інших ліквідувати. То може час отямитися і перестати добровільно споживати те, що підсунули і вигадувати тому виправдання?Джанго вільний, йому не треба більше носити кайдани. А він замість того щоб з гідністю їх нарешті скинути, сам собі бреше шо то ювелірні прикраси і продовжує носити.Джанго, агов! Невольницькі звички не є нормою!Про бандерівців і наполеонівцівКласна теза - Французька мама, живучи у Франції, своїй французькій дитині співає колискову французькою. І ніхто її чомусь не називає наполеонівкою, націоналісткою. Чи, тим більш, нацисткою. Звичайна француженка.То чому українська мама, яка своїй українській дитині співає українською  - бандерівка і нацистка? Бо нам роками це втовкмачували? Бо вона, на відміну від зросійщених, не забула хто вона є?Бо русні само існування нашої мови поперек горла, бо значно древніша язика, як і ми їх, бо є першопочатковою мовою Київської Русі, бо справді слов'янська. А у нас наче і люди наші, але несвідомо підіграють тим хибним ворожим сценаріям. Меншовартість по інерції.Окремо торкнулися тему спілкування руснявою з дітьми в побутіСпікер каже - з родини все йде, дитина формується вдома. І з Маши в НКВДшній шапці і медведя також. Разніци ж нєт! Можна робити безліч добрих справ, але привчаючи дітей до нав'язаного чужого язика - це передача цього кодексу раба, який сприймає рабство за норму ще на одне майбутнє покоління вперед. Відсікання дітей від їх історичного коріння, і тим самим просто відтермінування наступної війни за "защіту руськоговорящіх", яким "какая разніца". Але воювати в ній будуть вже ці діти, бо їх знов прийдуть асвабаждать. Отака от розмова, шановне панство. Є над чим подумати під каву?І, доречі, про каву. Нагадуємо що військо потребує допомоги. Ваше українське військо. Вашої допомоги. Тож знайдіть змогу допомогти війську. Реквізити тут.Як раз для того, щоб і надалі мати змогу жити хоч в не ідеальній, але власній країні. Якось так.