В Україні панує культ смерті. Тому найбільших охоплень набирають дописи про війну, солдатчину, руйнування, приниження, ненависть, трагедії, заплаканих дітей, дрони-вбивці.Людям по приколу. Відміняти систему жертвоприношень не їх задача, нехай тим займається штаб верховного жерця.Колись показував колегам білоруські новини, де нагороджували комбайнера за збір урожаю. Посміялись. Де драйв, гострота життя, триллер?Ілюстрація. Заплакана особа у вишиванці, зі свічкою та картонкою "Слава Героям", над могилою, що просить позичити грошей. Концептуальна форма Надчорномор'я.Стрічки українських соцмереж - бомби, збори на смерть, вбивства, депортації чоловіків з інших країн для принесення їх в жертву МолохУ-країни, гроби на дорогах і люди навколішках вздовж. Мьортвиє з косами стоять і тішина.Песик помер, герой пожертвував собою за державу, скривавлений піксель, шматки тіл, виробництво дронів-убивць, кладовища, бійки з ТЦК... Емоції. Плакати і мстити, мстити і плакати. Все просто. А навіщо іще життя? Герой - не прагнучий миру пацифіст, а людина вбивша побільше інших людей. Культ.Колись була традиція - збирати дітворі на могилках цукерки з могил. Далі вони їх їли. Маки, дюшес, грильяжні, праніки овсяні - прямо з землі над мерцями і в рот. Бісівщина - ще малим я це відчував, тримаючись осторонь.Дітки почали з гробкових солодощів, потім перейшли на рошен, сьогодні солодощі треба вертати.Помер дід. Пів села бабів йдуть процесією. Найбільше голосять сидячі біля гроба, в кузові ГАЗ-53, вкритому чорним полотном. Вони куражаться, смакують трупний енергетичних розпад, отримують адреналін. Новини села. Порожні люди. Коли діда зариють, вони сидітимуть за довгими столами на дошках, покладених рядами по стільцям, і під чарку шукатимуть опори йти далі. Некрокульт. Життя нудне, сірість хуторська, а тут така подія...Еліти країни користуються ворожками, знахарками та астрологами з кузова ГАЗ-53. Яка країна такі й еліти - хутір уявивший маєток. Працював я на одного великого боса, в давнину. Бос любив астрологів. Мав власну колдунью, персональну. Завжди консультувався перед бізнес-зустрічами. Але допомагала йому лише кума в СБУ, з якою вони познайомились на зборах цвинтарних цукерок.Розрослось... Державна політика. Традиція.Цукерки і могилки... Могилки й цукерки...При чому діє це в обидві сторони. Ображеність, жертва, приреченість. Одних переслідує Росія, інших ТЦК і офіційна влада, ще когось США, євреї та Європа, індуси чи пакистанці... Світ видавлює тебе щодня - опирайся або зникни. Відсутність контрдій, неузгоджених державою, говорить про повне соціальне прийняття власної погибелі. Це частина менталітету.Мазохізм реальна річ, хоч його маскують під жертовність. Стиль існування. Всю історію ними правлять похоронні команди. Хворі емоції в реалі, адреналін, гострота перед загробним. І коли ви в цьому живете, то колективний мазохізм, сльози, трагедії здаються вам повсякденною нормою."Алеї слави" з портретами убитих, як нав'язлива реклама ненависті, а не сигнал Стоп! Глянь, піди й помстись! Доповни портрети Алеї смерті.Ознака недорозвинених суспільств. Коли всім плювати на одного, і тому один намагається долучитись до спільних вібрацій запльованих. Він чи вона - скиглять в унісон натовпу вдаючи тим - неодинокість власну.Телесеріал драма з поганим кінцем, знята за всіма традиціями багатовікової історії скиглення. А ти в самому центрі подій. Ти важливий.Ви ж помітили як вони обурюються, варто заперечити дану реальність? Нібито їх особисту роль, священну місію, хтось наважився висміяти.Темрява покрила той край. Спраглі війни, помсти, бійок, ненависті, ставлячі державу над людиною - принесли все це! Єдина світла пляма - сонечко Міндіч. Насолода життям понад усе.Уявіть - ви живете в селищі сектантів, де щотижня приносять криваву жертву Молоху, в цілях потужного врожаю чи перемоги над сусідським, таким самим, поселенням. Частина цим хизується, частина вдавано засуджує, решта регочуть і днями льопаються на ставку, ватри палять, за традиціями первісних племен. Але процес йде! Молох не чекає.