Текст, який я вже тривалий час не могла опублікувати тут. Хоча написала його я для вас, оскільки ми тут регулярно торкаємось теми бажань і планів. Можливо, комусь це відгукнеться. Чому я припинила загадувати бажання?Тому що коли ми чогось захотіли - свідомо або ні - ми вже заплатили своєю увагою за реалізацію цього. І якщо ми дійсно цього хочемо і це не реально - далі треба планувати реалізацію і спокійно рухатися за планом. Ми прийдемо, отримаємо, досягнемо. Якщо ж ми замість цього простого дієвого алгоритму використовуємо алгоритм бажання (продовжуємо хотіти замість діяти), то виходить, що ми починаємо переплачувати енергією життя за бажання. А воно чомусь або не здійснюється, або здійснюється, але якось криво, з неприємними наслідками.Чому? Бо для цієї матеріальної системи це є сигналом про те, що ми обираємо хотіти і зливати енергію свого життя в ілюзію, прив'язуватися до неї і знову щось хотіти...А так вже влаштовано у цьому світі, що якщо ми до чогось сильно прив'язалися, то маємо пройти досвід розчарування та/або втрати.Отже або переплата і розчарування, або реалізація цілей спокійно, без емоцій і без прив'язки до якоїсь картинки-бажання.І я добре знаю, що це не просто. Але цілком можливо! Це просто навичка. Вона вимагає розуміння і усвідомленості. А коли при цьому є справжня і велика мета у житті, а також певні цілі для реалізації, то є куди і заради чого набувати цю навичку. Тож жити варто не заради "хочушок", а заради високої, великої мети!