Двері зачинилися, і я повернулася до маленького столика, щоб взяти свій телефон і знову відкрити плейлист. Там було повідомлення, яке я пропустила деякий час тому. Мудак: Це навіть близько не так смачно, як ти. ;) Ось там і сиділа його самовдоволена дупа, попиваючи полуничний молочний коктейль біля таблички «Зачинено» у Дезіре. Ця зрадлива дрібна сучка його впустила? Вона жодного разу не зробила такого для мене! Я: Сподіваюся, ти ним подавишся. Я ввімкнула перемішування музики і нехай вона веде мене через усе це прибирання, яке зайняло трохи більше години, і коли я нарешті влаштувала місіс Портер у холодильнику, я була втомлена як собака. Я знаю справжню причину чому, але відмовляюся думати про це знову, поки не доведеться. Що, якщо він уже повернувся до квартири, станеться найближчим часом. Я не маю уявлення, як буду вдавати перед Бріджит, ніби нічого з того, що було на столі, не сталося. Після цього все було як завжди. Ми повернулися до нашої звичної перепалки, ніби він щойно не виїв на виворіт мою піхву. Можливо, так буде і надалі... Якщо Бог дасть. Я все вимкнула і піднялася нагору рівно о п'ятій. Сьогодні понеділок. Я відчуваю запах розмарину і чебрецю. Сьогодні на вечерю смажена курка. Я перевірила телефон перед тим, як зайти в левове лігво, і відразу пошкодувала про це. Ще одне фото. Ще одна річ, про яку я повинна буду робити вигляд, що не думаю, коли зайду в цю кляту кімнату. Мудак: Сподіваюся, ти подавишся цим пізніше. Це один офігенно красивий член. Ось тобі й «опанувала себе» - і це при тому, що на мені не було жодної пари трусиків, які допомогли б приховати очевидне. Я пропускаю вечерю. Я прокричала свої прощання і вийшла геть до того, як у мене не залишилося б іншого вибору, окрім як зіткнутися з розпеченою олією, дибою... або гільйотиною. "Сім могил" H.B. Elliott