якщо зло створило світ, то добро має його знищити. (с) Чи ви згодні з цією думкою? От Ольга Токарчук в своєму романі “Хай зоре плуг твій кістки померлих” (2009) роздумує над цим.Ні, не так.От Ольга Токарчук в своєму чудовому та захопливому романі “Хай зоре плуг твій кістки померлих” (2009) роздумує над цим.Хоча не все так однозначно просто.У маленькому селищі на Плоскогірʼї десь між Польщею та Чехією, де вічно віють протяги, знаходять вбитого чоловіка. Потім ще одного…Потім ще одного…Ще одного…Головна героїня - літня жінка, інженерка мостів в минулому, вірить, що це мстяться Звірі, адже мертві чоловіки були мисливцями. Катюзі по заслузі. Але чи реально це?Взагалі, “Хай зоре плуг твій кістки померлих” можна назвати детективом або ж трилером. Сама ж авторка називає його екотрилером. Проте це дуже спрощено, адже це ж все-таки Ольга Токарчук зі своїм унікальним баченням цього світу. Тому тут є все, за що ми її і любимо: химерність, відчуття світу, моральні дилеми, цитування та трохи іронії.Я вже в тому віці, та й у такому стані, що перед сном мушу завжди ретельно мити ноги, на той випадок, якщо мене раптом посеред Ночі забере швидка. То про що ж роман?Те, що нам невідомо, що станеться, — це величезна помилка в програмі світу. Це треба виправити за найпершої ж нагоди. Саме про це він для мене.Світ несправедливий, тривожний, жорстокий, жаский (кому як не українцям про це знати). За що триматися? У що вірити? І кожен знаходить своє. Хтось вірить в Бога, хтось - в Науку, хтось - в Карму, хтось - в Астрологію. Наприклад, як головна героїня. Вона впевнена, що все можна передбачити, якщо правильно читати рух Планет, Зірок та знати точну Дату дня народження. Ви знаєте, іноді мені здається, що ми живемо в світі, який собі вигадуємо. Визначаємо для себе, що добре, а що погано, креслимо мапи значень... А потім усе життя змагаємося з тим, що собі напридумували. Проблема в тому, що кожен має свою версію, і тому людям так важко порозумітися. Ми віримо в те, що нам навʼязує суспільство. Ми віримо в те, що нам навʼязують батьки. Ми віримо в те, що нам допомагає (або думаємо, що допомагає). І так легко побачити Знаки, що наша віра єдино правильна.Але іноді (часто) ця віра нас же обмежує, звужує наш кругозір, стаючи кліткою. Але звичайно ж не тільки про це.Роман про безсилля та владу, злочин та кару, релігію та звичаї, правду та лицемірство, традиційність та інакшість, нормалізацію насильства та замовчування, лють та Знаряддя, людей та тварин.Про країну свідчать її Звірі. Ставлення до Тварин. Якщо люди жорстоко поводяться з Тваринами, не врятує їх ніяка демократія і взагалі нічого. Але в центрі всього людина. Людина, яка будує стосунки з іншими. Людина, яка будує стосунки з природою. Людина, яка будує стосунки з самою собою. “Хай зоре плуг твій кістки померлих” - це одночасно глибокий текст, але і простий. Він динамічний, але і заземляє. Він про нас самих, але і про світ. Мені імпонує думка авторки, яка повторює її в усіх своїх книгах:що світ — це велика мережа, одне ціле, і немає жодної речі, що існує окремо. Чи не час вже думати про те, як людина поводиться в цьому світі? про екологію? про тварин? про природу? про наш же світ? Щоб потім не “подавитися кісткою”…Раджу всім, бо книгу можна читати як простий цікавий трилер або ж як глибокий роман з купою питань та тем.4,5 ⭐️#Анка_прочитала#Анка_рекомендує