Знайти себе у тиші ночі,Відчути сутність глибини… Ніхто не зна тої вини, Що ти в собі давно ховаєш… З дитинства, мабуть, все в руках тримаєш Себе, свої емоції, страхи, молитви… Ти ж так стомилась від гонитви За собою ж… Дівчинко-дівчинко, Шо ти з собою Коїш? Пробач. Час уже це відпустити. Далі так більше не можна. Досить себе гнітити. Ти ж зовсім не безбожна, Знаєш, що так було треба, Минулого не вернеш. В тобі досі є потреба — Позбутися від цих меж. Я буду тут з тобою. Я тебе збережу. І захищу від всього. Ти більше не сама. Бачиш? Немає зброї.Ні куль, ні ножів нема. Немає і слів, що ранять. Ти більше не сама. Я обіймаю ніжно Кожен дитячий шрам, Кожну твою сльозинку. Чуєш? Будь тут, не там. Там тобі досі страшно. Знаю. Я поряд, тут. Ти була так відважна… Влаштовуй уже свій бунт Проти усіх і всього. Право ти маєш, все ж… Випусти все на волю —Так лиш себе збережеш. Я розумію, важко…Важко, але я тут. Ти — одинока пташка, Згублена в сотні пут… Та ми це розплутаєм, звісно. З часом усе розберем. Ти тільки не будь там, де тісно… Ти гідна любові без меж. Щастя вже близько. Стеж.