Дізнався з новин, що правовласники домоглись блокування української електронної бібліотеки "Чтиво" (chtyvo.org.ua). В сліпому тваринному бажанні заробити зайві тридцять гривень видавці, які друкують українську літературу, знищили один з бастіонів поширення електронної української літератури. І не треба тут мовної софістики. Люди, які "побороли" цей Інтернет-ресурс, виступають не за "повагу до авторського права" і не за "плекаймо українське". Їх турбує лише власний зиск та кишеня, і думають вони не серцем, а шлунком.Я періодично сам заходив на "Чтиво", аби скачати ту літературу, яку неможливо знайти в інших місцях. Бачив там також книжки Рейнсхаусу. Їхнє розміщення було, звичайно, "піратством", але мені ніколи не приходило у голову предʼявляти комусь за це чи влаштовувати істерики про "втрачений прибуток".Мені як письменнику і команді видавництва, звичайно, приємно отримувати за свою роботу фінанси. Проте я пишу тексти, а вони їх випускають, не через це. Ми просто любимо Україну та українців, і прагнемо робити свій внесок в українську культуру. Книговидання - не найприбутковіший бізнес на світі, і приходять в нього перш за все не заради грошей. В усякому разі, в нашому випадку це правда.Я ніколи не розумів та не зрозумію подібних кроків по впровадженню цензури. Практичний ефект від таких блокувань ніколи не працює так, як про це мріють правовласники. Читачі, що шукали на "Чтиво" книги, які давним давно не перевидаються на папері українськими видавництвами, не підуть купувати інші схожі книги на "легальних майданчиках". Натомість вони просто продовжать пошуки необхідної їм літератури на нових "піратських ресурсах". Можливо, на російських.В 21 сторіччі не можна мислити застарілими шаблонами та діяти дубовими методами. Ті, хто плекають цензуру, рано чи пізно відчують її на власній шкурі. І забороняючи українські книги, будучи українським книговидавцем, ти ризикуєш в один день знайти себе в світі, де українські книги буде нікому читати. Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ